Церква Святої Катерини (Грецький монастир): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення, оформлення
вікіфікація
Рядок 29:
Впродовж 1739—1741 років замість каплиці збудували кам'яний храм. Це був типовий храм української архітектури — із яскравими рисами [[бароко]]. Храм мав три бані. 1746 року грецька парафія перетворилася на чоловічий монастир, підпорядкований Синайській єпархії.
 
За [[Катерина ІІ|Катерини ІІ]] монастир отримав земельні угіддя. Пожежа 1811 року обминула стороною Грецький монастир та Свято-Катерининський храм. 1857 року поруч із храмом було зведено кам'яну [[дзвіниця|дзвіницю]]. У храмі був чудовий [[іконостас]] та багато старих ікон — Каплуновської Божої Матері, Різдва Христового та Тихвінської Ікони Божої Матері і звісно, образ [[Свята Катерина Александрійська|Святої Катерини]].
 
Наприкінці XIX століття храм дещо перебудовано, внаслідок чого він перетворився на однобаневий.
 
Напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]] дещо розширено комплекс споруд монастиря — за проектом архітектора [[Ейснер Володимир Володимирович|Володимира Ейснера]]. Споруджено [[ПрибутковийКонтрактова будинокплоща, Грецького Катерининського монастиря2-б|прибутковий будинок монастиря]] та нову муровану дзвіницю.
 
[[Файл:KontraktovaSquare.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Сучасний вигляд дзвіниці і [[ПрибутковийКонтрактова будинокплоща, Грецького Катерининського монастиря2-б|прибуткового будинку монастиря]]]]
 
1928 року монастир закрито і передано у розпорядження комунального господарства, що призвело до втрати деяких споруд монастиря. 1929 року бані храму святої Катерини почали давати тріщини і церкву того ж року розібрано.
 
Проте зберігся прибутковий будинок і дзвіниця, яку було відтворено у первісному вигляді [[1995]] року. На жаль, попри прагнення [[греки в Україні|грецької громади]] на початку 1990-х років повернути собі ці споруди, 1995 року вцілілі будівлі колишнього Грецького монастиря передано управлінню [[НацбанкНаціональний банк України|Нацбанку у Києві та Київській області]]. У 1999—2001 роках між Нацбанком і громадою існувала домовленість про використання частини дзвіниці як храму, однак 2001 року з боку Нацбанку в односторонньому порядку ухвалено рішення не подовжувати угоду із громадою.
 
== Див. також ==