Войський кременецький: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: '''Войський кременецький''' — урядник земський у Кременецький повіт (ВКЛ і I Річ Поспо...
Мітка: редагування коду 2017
(Немає відмінностей)

Версія за 13:47, 28 січня 2021

Войський кременецькийурядник земський у Кременецькому повіті Великого князівства Литовського та Королівства Польського Речі Посполитої.

Історія та обов'язки уряду

 
Зображення Федора Сенюти, войського кременецького, з книги Б. Папроцького "Гніздо цноти" (1578)

Уряд войського земського кременецького вперше разово зустрічається в документах 1528 року. Стало він був упроваджений 1566 року[1]. Цей уряд у ієрархії земських урядів Кременецького повіту був останнім, після 1765 року - третім із кінця[2].

Войського кременецького обирали, як правило, із представників дрібного воєнно-служилого стану. Вони призначалися великим князем литовським (пізніше - польським королем) через надання відповідного привілею. У структурі місцевої влади войський становив найближче оточення кременецького старости. До компетенцій войського входив загальний нагляд за станом Кременецького повіту та управління Кременецьким замком у разі відсутності старости і земського війська, які вирушили у військовий похід у складі посполитого рушення; нагляд за обороноздатністю замку, підтримання його у належному бойовому стані, заходи по ремонту й укріпленню фортифікаційних споруд. За свою роботу войські отримували окрему платню – "войське" ("війське")[3]. Виконання притаманних войському функцій поєднувалося із отриманням ним певних матеріальних зисків - як закріплених, так і не закріплених за його урядом. Тому цей уряд приваблював тих шляхтичів, хто через різні причини не міг високо піднятися у земській та позаземській ієрархії[4]. На відміну від войських інших волинських повітів, кременчани часто обіймали одночасно уряд городничих[5].

З 1765 року після запровадження уряду войського меншого або підвойського, цей урядник називався войським більшим або войським старшим (пол. wojski większy), хоча ще у другій половині XVII століття войських кременецьких уже називали більшими (старшими)[6].

Список войських кременецьких[7]

Войські більші (з 1765 року)

  • Петро Зброжек (1746-1776);
  • Адам Домінік Конопацький (1776-1782);
  • Каєтан Омєцінський (1782-1791). Під час його урядування войським титулувався також Антоній Жевєцький (1785);
  • Францішек Омєцінський (1791-1794).

Див. також

Примітки

  1. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 65.
  2. Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. — Львів, 2012. — ISBN 978-617-607-240-9. — С. 614.
  3. Крупка О. В. Войський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 605. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  4. Кри­кун М. Зем­ські уря­ди на ук­ра­їн­ських зем­лях у XV—XVIII сто­літ­тях // Записки товариства імені Шевченка. — Т. CCXXVIII: Пра­ці Іс­то­рич­но-фі­ло­соф­ської сек­ції / Редактор то­му Олег Куп­чин­ський. — Львів, 1994. — С. 83.
  5. Атаманенко В. Луцькі войські другої половини XVI століття // I Міжнародна наукова конференція "Війна і Соціум у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи": Програма та тези доповідей (21–24 жовтня 2020 р., м. Кам’янець-Подільський). – К.: Інститут історії України, 2020. – С. 11.
  6. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — S. 65.
  7. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV—XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5: Urzędnicy Wołyńscy XV—XVIII wieku: spisy / Opracowal Marian Wolski. Polska akademia nauk. Biblioteka Kόrnika; Instytut historii. — SS. 65-68.

Джерела та література