Ништадтський мир: відмінності між версіями

'''Ніштадтський мир''' (30 серпня за ст. стилем ([[10 вересня]]) [[1721]]) — «вічний, істинний, непорушний мир на землі» [[Московське царство|Московського царства]] зі [[Шведська імперія|Шведською імперією]], підписаний від імені Московії [[Яків Брюс|Яковом Брюсом]] і від імені Швеції [[Юган Лілльенстедт|Юганом Лілльенстедтом]] у фінському місті Ништадт (нині — [[Уусікаупункі]]). Завершив [[Велика Північна війна|Північну війну]] і змінив московсько-шведський кордон, раніше закріплений [[Столбовський мир|Столбовським мирним договором]] від [[1617]] року. Шведська імперія визнала приєднання до Московського царства [[Ліфляндія (регіон)|Ліфляндії]], [[Естляндія|Естляндії]], [[Інгерманландія|Інгерманландії]] ([[Іжорська земля]]), частини [[Карелія|Карелії]] (Стара Фінляндія) і інших територій. Московське царство зобов'язалося сплатити Шведській імперії грошову компенсацію і повернути [[Фінляндія|Фінляндію]].

Перемогами московської зброї наприкінців кінці Північної війни вирішили скористатися [[Королівство Великої Британії]], [[Ганновер]], [[Республіка Об'єднаних провінцій]] і [[Данія-Норвегія]], що уклали союз з [[Петро I (російський імператор)|Петром I]] проти Шведської імперії. Насправді ж Королівство Великої Британії і Республіка Об'єднаних провінцій не бажали повної поразки Шведської імперії і посилення Московського царства на [[Балтика|Балтиці]]. Це призвело до розпаду коаліції і укладення [[4 серпня]] [[1717]] [[Амстердамський договір (1717)|союзного договору]] з [[Королівство Франція|Королівством Франція]]: Париж обіцяв [[посередництво]] в переговорах зі Шведською імперією, виснаженою до межі тривалою війною. [[12 травня]] [[1718]] відкрився [[Аландський конгрес]] — на одному з [[Аландські острови|Аландських островів]]. З московського боку переговори очолили Яків Брюс і Андрій Остерман. Проте, сподіваючись на допомогу Королівства Великої Британії, шведи всіляко їх затягували. Крім того, після загибелі [[Карл XII|Карла XII]] в [[1718]] році до влади в Шведській імперії прийшло реваншистське угрупування королеви [[Ульріка Елеонора|Ульріки Елеонори]], яке виступало за зближення з Королівством Великої Британії і продовження військових дій.

1719 року під впливом британської дипломатії була організована коаліція європейських держав проти РосійськоїМосковського імперіїцарства. До її складу увійшли [[Габсбурзька монархія]], [[Саксонія (курфюрство)|Курфюрство Саксонія]] і [[Ганновер]]. Королівство Великої Британії обіцяло військову і фінансову допомогу шведам. Переговори на Аландському конгресі були припинені. 1719 року московський флот переміг шведів біля острова Езель, а 1720 — біля острова Гренгам. Це змусило Королівство Великої Британії відкликати свою ескадру з Балтики. У 1719−1720 роках росіянами було проведено три успішні десантні операції на території Шведської імперії. Все це змусило шведів у травні 1721 року в Ништадті відновити переговори. 30 серпня (за ст. стилем) 1721 мирний договір було підписано.

Договір завершив Північну війну. За договором Московське царство закріпило вихід до [[Балтійське море|Балтійського моря]]: до неї відішли частини Карелії на північ від [[Ладозьке озеро|Ладозького озера]], Інгерманландія (Іжорська земля) від Ладоги до [[Нарва|Нарви]], частина Естляндії з [[Ревель|Ревелем]], частина Ліфляндії з [[Рига|Ригою]], острови Езель і Даго. За ці землі РосійськаМосковське імперіяцарство виплатилавиплатило Шведській імперії компенсацію в 2 млн. [[єфимок|єфимків]] (1,3 млн рублів). Передбачався обмін полоненими, амністія «злочинцям і перебіжчикам» (окрім прихильників [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]). [[Фінляндія]] поверталася Швеції. До Росії відійшла східна частина Фінляндії з Виборгом. Договір зберігав всі привілеї, надані німецькому прибалтійському дворянству шведським урядом: дворянство зберегло своє самоврядування, станові органи тощо. 10 вересня 1721 в [[Москва|Москві]] були влаштовані урочистості з нагоди Ништадського миру. Перемога в Північній війні поставила РосійськуМосковське імперіюцарство в ряд найбільших європейських держав.