Устава на волоки: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м додано Категорія:Джерела з історії Великого князівства Литовського за допомогою HotCat |
мНемає опису редагування Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 1:
'''Уста́ва на воло́ки''' [[1557]] року — правовий документ, затверджений 1 квітня 1557 польським королем, великим князем литовським [[Сигізмунд II Август|Сигізмундом II Августом]] про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Провідним автором був [[Пйотр Хвальчевський]].
Містив 49 артикулів. 20.10.1557 за розпорядженням короля до деяких артикулів були внесені зміни, доповнення і поправки. Реформу провели у великокнязівських володіннях у Литві, Білорусі та частково в Україні — у [[Кременецький повіт (ВКЛ і I Річ Посполита)|Кременецькому повіті]], Ратненському і Ковельському староствах на Волині.
За «Уставою на волоки» всі земельні володіння великого князя вимірювалися і ділилися на однакові ділянки — [[Волока (міра)|волоки]] (дорівнювали прибл. від 16,8 до 21,8 га в залежності від місцевості), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські [[Фільварок|фільварки]], решта розподілялася між селянами. «Волочна поміра» проводилася з розрахунку, щоб одній волоці фільваркової землі відповідало сім селянських волок. Кожне тяглове [[Особисте селянське господарство|селянське господарство]] (окремий двір — дим, який відбував панщину) отримувало у [[користування]] одну волоку, яка розмежовувалася на три смуги (трипільна система) кожна по 11 [[Морґ поля|морґів]] (7,12 [[га]]). Деякі селяни орендували землю у сусідніх селах, бідніші родини брали волоку на 2 або 3 дворища. Крім цього, селяни отримували по одному морґу землі під городи, які не обкладалися податком.
Рядок 13:
«Волочна поміра» зруйнувала, хоча і не повністю, сільську громаду і пов'язану з нею громадську форму селянського землекористування, замінивши його подвірним; збільшила селянські повинності і посилила закріпачення селян, значно обмеживши їхні права переходу; зменшила площу земель суспільного користування (пасовища, луки) і фактично позбавила селян права користуватися лісами. Одночасно запроваджувана трипільна система землеробства значно збільшувала продуктивність праці.
У 2-й пол. 16 ст. реформу провадили в магнатських, шляхетських і церковних володіннях з метою посилення кріпосницького гноблення і загарбання найкращих селянських земель під фільварки. За «У. на В.» було значно збільшено державні податки, надано широких прав землевласникам, старостам, війтам і [[Лавники|лавникам]] щодо селян, зобов'язано селян 2-3 дні на тиждень працювати на землі феодалів. Спочатку реформу було проведено в Литві й Білорусі, частково на Русі-Україні: у великокнязівських володіннях [[Кременецький повіт (ВКЛ і I Річ Посполита)|Кременецького повіту]] на Волині. Згодом волочний спосіб господарства охопив усю Правобережну Україну і був однією з причин селянсько-козацьких повстань у кінці 16 — 1-й пол. 17 ст.
== Див. також ==
| |||