Ісус Христос: відмінності між версіями

Цей документ було опубліковано 1855 року. Нині цей рукопис VI—VII ст. зберігається у в Британському музеї. З листа видно, що його автор не був християнином і не був знайомий з євангельським текстом. Лист Серапіона доводить, що вже через кількох десятиліттях після розп'яття Ісуса на Близькому Сході було відомо про якогось «царя євреїв» як нового законодавця, вбитого тими, хто мав бути його підданими. Говорячи про Царя і Його Закон, Мара бен Серапіон не міг мати на увазі нікого з Іродів, оскільки жоден із них не загинув від рук одноплемінників, і нікого з них не можна вважати мудрецем, подібним до Сократа чи Платона. Тому найвірогідніше, що в даному випадку йдеться про «Царя Юдейського» — Ісуса із Назарета, Якийякий дав Новий Закон.

Єврейський історик [[I століття]] [[Йосип Флавій]] пише коротко про Христа та Івана Хрестителя ув книзі ''[[Юдейські старожитності]]'' ({{lang-en|Antiquities of the Jews}}) опублікованій близько 93 року. I це одне з найбільш ранніх історичних свідоцтв про Христа нехристиянським автором. У цій книзі Флавій детально описує зруйнування Єрусалимського Храму близько 70 р. н. е.., про що провіщав Христос 40 років до цього. Знаменита частина уривку з цієї книги — [[Testimonium flavianum]] у Флавія про Христа звучить так (''Юдейські Старожитності'', Книга XVIII.III.3):

Цю відомість написано в 90-х&nbsp;рр. Проте, на думку деяких учених, цей фрагмент у тексті грецького рукопису є вставкою християнського переписувача, сфальсифікованого на межі [[III століття|III]] і [[IV столяттястоліття|IV]] століть<ref>[http://khazarzar.skeptik.net/bn/11.htm#_ftn22 Руслан Хазарзар. Історичність Ісуса]</ref>. Цікаво відзначити, що [[Оріген]], учитель церкви в III столітті, у дискусії з [[Гностицизм|гностиком]] [[Цельс]]ом<ref name="СС50">[http://www.unifr.ch/bkv/kapitel.php?ordnung=46&werknr=46&buchnr=83&abschnittnr=137 Origenes&nbsp;— Contra Celsum, Кн. 1, 47 {{ref-de}}]</ref> також посилається на Флавія, на його згадку про Ісуса у [[Юдейські старожитності|Юдейських старожитностях]]<ref>[http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/20.html Юдейські старожитності 9,1 {{ref-ru}}]</ref>. Однак, зважаючи на тему дискусії, стиль викладу Орігена та доцільність цитування твору Флавія, неможливо точно реконструювати за Орігеном сам Testimonium flavianum. Цю мету очевидно не ставив і сам Оріген. Тому існують різні думки з приводу історичності цієї частини уривку, у тому числі, що частину цього додатку було зроблено вже після смерті Орігена (а він помер у 254 році). Вперше саме про цю частину твору Флавія згадує церковний історик [[Євсевій Кесарійський]] у 320 році.

Справді, Йосиф Флавій, [[фарисеї|фарисей]] і правовірний послідовник юдаїзму, нащадок [[Маккавеї]]в, член відомого роду первосвященників, нібито повідомляє, що Ісус був месієюМесією, боголюдиною, що, розп'ятий, він воскрес на третій день. Велика наївність переписувача, який вставив у текст уривок такого змісту, але ще більша й незрозуміліша наївність багатьох поколінь людей, які вірили йому. Тим більше, що, як підкреслює польський історик релігії професор Зигмунт Понятовський, ця розповідь, вкладена в уста єврея, «майже живцем запозичена з християнського символу віри». Вчені встановили навіть приблизний період, коли була зроблена перша вставка Testimonium flavianum у Юдейських старожитностях (Книга XVIII, 63-64), проте обходять стороною другу її частину, взяту у Флавія з Книги XX-9.1, яку процитував і доцільно використав Оріген у своєму творі «Проти Цельса»<ref name="СС50"/>. Такі ранньохристиянські автори, як Климент, Мінуцій, Тертулліан і Феофіл з Антіохії, які добре знали «Юдейські старожитності», жодним словом не згадують інформацію про Ісуса, хоча незгадування інформації не є вагомим аргументом «за» чи «проти». Отже, вважають, що перша вставка була сфабрикована яким-небудь переписувачем на межі [[III століття|III]] й [[IV століття|IV]] століть<ref>http://www.ursr.org/charli/books/opev/html/15.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131002121453/http://www.ursr.org/charli/books/opev/html/15.html |date=2 жовтень 2013 }} Зенон Косідовський. Оповіді євангелістів</ref>. Ще в [[IX століття|IX]] столітті в бібліотеці константинопольського [[Фотій (патріарх)|патріарха Фотія]] зберігався примірник твору Флавія без цієї вставки.<ref name="ReferenceA">Христос і літочислення / Дарманський П. // Людина і світ.&nbsp;— 1970.&nbsp;— №&nbsp;2.</ref>

Римський історик [[Тацит]] (55—120&nbsp;рр.) у праці «Annales» (Роки), яка постала в період панування кесаряімператора Траяна ([[98]]-[[117]]), розповідає про пожежу [[Рим]]а, яка сталася влітку 64&nbsp;р.:

Отже, спочатку були схоплені ті, хто відкрито визнавав себе прихильниками цієї секти, а згодом, за їх вказівками, –— і велика кількість інших, звинувачених не стільки у злочинному підпалі, скільки у ненависті до роду людського. Їхня страта супроводжувалася знущаннями, бо одягали їх у шкіри диких звірів, щоб їх на смерть розривали собаки, розпинали на хрестах, або приречених на смерть у вогні, –— їх підпалювали з настанням темряви задля нічного освітлення. Для цього видовища Нерон надав свої сади; тоді ж він дав вистави у цирку, під час яких сидів серед натовпу, або в одязі візничого правував упряжкою, беручи участь у змаганні колісниць. І хоча на християнах лежала провина, і вони заслужили найсуворішої кари, все ж таки ці жорстокості викликали співчуття до них, бо, здавалося, що їх винищують не для суспільної користі, а внаслідок кровожерливості самого Нерона<ref>

Про Ісуса Христа Публій Тацит згадує лише, що Його стратив Понтій Пилат за правління імператора Тиберія (14-37 &nbsp;рр.). Про християн ми дізнаємось від Тацита, що вони станом на {{nobr|64&nbsp; р.&nbsp; н.е}} численно розповсюдилися в Римі й називалися за іменем засновника Церкви. Все це цілковито узгоджується з християнськими свідченнями.

Крім Йосифа Флавія з юдейського середовища збереглися свідчення про Христа з Вавилонського талмуду&nbsp;— великого збірника юдейських уставів, законів, моральних приписів і легенд, складених протягом II—V&nbsp;II—{{nobr|V ст.&nbsp; н.&nbsp;е.}} Свідчення про Христа, що містяться в Талмуді, вельми скупі й завуальовані, неодноразово говориться натяками не згадуючи Його імені. В Талмуді Ісус Христос називається «Назарянином» або «тим чоловіком», однак є й прямі вказівки. У '''''Санхедрині'''''&nbsp;— одному з трактатів Талмуду&nbsp;— говориться: «''Напередодні Пасхи повісили Ісуса з Назарету. Протягом сорока днів глашатай ходив перед Ним, виголошуючи: „Він повинен бути побитий камінням тому, що займався чародійством, спокушав Ізраїль і підбурював його до повстання; хто має сказати що-небудь в його виправдання, нехай прийде і свідчить“''<ref name=":1">Massehet. Sanhedrin, cap. 6. Цит. по „Апологии“ Г. Иттигера, с.–141.</ref>''. Але не знайшлося нікого, щоб Його виправдати, і його повісили напередодні Пасхи»''<ref name=":1" />.