Вікіпедія

Відьма: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Shynkar (обговорення | внесок)
102 504 редагування
оформлення
Рядок 1:
[[Файл:Sevchenko Vidma.jpg|right|thumb|[[Тарас Шевченко]]. Ілюстрація до поеми «Відьма». Олівець. [[1847]]]]▼
{{Інші значення}}
{{надлишкова вікіфікація|дата=січень 2021}}
▲[[Файл:Sevchenko Vidma.jpg|right|thumb|[[Тарас Шевченко]]. Ілюстрація до поеми «Відьма». Олівець. [[1847]]]]
'''Відьма'''&nbsp;— жінка, наділена чаклунськими здібностями від природи, або та, яка навчилася чаклувати<ref name="vidma2" />. Етимологи пов'язують походження слова «відьма» з давньоруським іменником '''вѣдь'''&nbsp;— «знання»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше&nbsp;— «зла, сварлива жінка»<ref name="vidma-1" />. Основними вміннями відьом в [[Україна|Україні]] вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, [[вовна|вовну]] в овець, [[Яйце|яйця]] в домашньої птиці та [[сало]] у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх [[Вовкулака|вовкулакамивовкулака]]ми; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати [[град]], [[посуха|посуху]], тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх [[Шабаш (відьомський)|шабашу]], згідно [[Повір'я|повір'їв]], була [[Лиса гора (Київ)|Лиса гора]]. ▼
 
Жінок, звинувачених у лихому [[Магія|чаклунстві]] в деяких регіонах України спалювали<ref>Гуржій О.&nbsp;І.&nbsp;[https://archive.org/stream/kozatska_derzhava#page/n129/mode/2up Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII&nbsp;ст.: кордони, населення, право.&nbsp;— К., 1996. (ст. 130)]</ref>. Те, що певна людина мала таємні знання, не вважалося гріховним чи противним ученню Церкви<ref name="vidma2" />. Відьом переслідували не за зв’язокзв'язок з «нечистою силою», а за здійснення шкоди окремим людям чи громаді. В Україні відьом піддавали тілесному покаранню і вимагали відшкодування збитків, здійснених чаклуванням, проте практично не катували. Поширеним на українських теренах було «купання відьом»: випробовування жінок на причетність до відьомства і кара за нього. Жінку опускали в річку, і якщо вона тонула, то визнавалась невинною. «Купання» або «плавання» було▼
'''Відьма'''&nbsp;— жінка, наділена чаклунськими здібностями від природи, або та, яка навчилася чаклувати<ref name="vidma2" />.
Етимологи пов’язують походження слова відьма з давньоруським іменником '''вѣдь'''&nbsp;— «знання»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше&nbsp;—
«зла, сварлива жінка»<ref name="vidma-1" />.
▲Основними вміннями відьом в [[Україна|Україні]] вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, [[вовна|вовну]] в овець, [[Яйце|яйця]] в домашньої птиці та [[сало]] у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх [[Вовкулака|вовкулаками]]; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати [[град]], [[посуха|посуху]], тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх [[Шабаш (відьомський)|шабашу]], згідно [[Повір'я|повір'їв]], була [[Лиса гора (Київ)|Лиса гора]].
▲Жінок, звинувачених у лихому [[Магія|чаклунстві]] в деяких регіонах України спалювали<ref>Гуржій О.&nbsp;І.&nbsp;[https://archive.org/stream/kozatska_derzhava#page/n129/mode/2up Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII&nbsp;ст.: кордони, населення, право.&nbsp;— К., 1996. (ст. 130)]</ref>. Те, що певна людина мала таємні знання, не вважалося гріховним чи противним ученню Церкви<ref name="vidma2" />. Відьом переслідували не за зв’язок з «нечистою силою», а за здійснення шкоди окремим людям чи громаді. В Україні відьом піддавали тілесному покаранню і вимагали відшкодування збитків, здійснених чаклуванням, проте практично не катували. Поширеним на українських теренах
було «купання відьом»: випробовування жінок на причетність до відьомства і кара за нього. Жінку
опускали в річку, і якщо вона тонула, то визнавалась невинною. «Купання» або «плавання» було
характерне тільки для [[Правобережна Україна|Правобережної України]], на [[Лівобережна Україна|Лівобережжі]] дослідниками такі випадки практично не фіксувалися<ref name="vidma2" /><ref>Вовк Х.&nbsp;К.&nbsp;Студії з української етнографії та антропології / Вовк Х. К.&nbsp;— К. : Мистецтво, 1995.&nbsp;— 336 с. (175 с.)</ref>.
 
Рядок 15 ⟶ 10:
== Дуалістичний образ відьми ==
[[Файл:Caren Gussoff.jpg|thumb|праворуч|200 px|Циганки&nbsp;— прототип відьом у германській міфології]]
В образі української відьми злилися початки добра і зла. Їх нескінченна боротьба символізує ідею дуалізму. І хоч світлі наміри змальовуються не так яскраво, як протилежні їм темні, однак і в цьому відгомоні старовинних вірувань є в основі вічна ідеальна правда: перемога світла над пітьмою скрізь, де розповідь
обмежується повідомленням якогось епізоду боротьби, а передає весь її хід<ref name="vidma-1" />.
 
Відьма&nbsp;— один із персонажів [[Символіка української демонології|української демонології]]. Її опис і характеристика досить детально представлені в етнографічній літературі. В українській демонології відьма символізує не лише абстрактне зло; інколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навіть смерті, і в цьому руслі її дії подібні до [[вампір]]ських<ref>Українці: народні вірування, повір'я, демонологія.&nbsp;— К.,1992.&nbsp;— С.432</ref>. «Бліде зморшкувате обличчя, крючкуватий ніс, що ловить всілякі запахи, великі пожадливі губи, кожне око по п'ятаку, нерухомі повіки, які не може поворухнути навіть спрямований в очі сонячний промінь&nbsp;— ось портрет нечестивої істоти в образі жінки, без участі якої не обходилось жодне недобре діло на землі»<ref>Народини.&nbsp;— С.127</ref>.
 
В Німеччині відьмами вважали переважно циганок. На думку [[Вовк Федір Кіндратович|Федіра Вовка]] саме з [[Германо-скандинавська міфологія|германської міфології]] вони потрапили до українських легенд. Їх не варто плутати з [[Київська Русь|руськими]] [[Знахарство|знахарками]]<ref>[[Вовк Федір Кіндратович|Вовк Ф.]] [https://archive.org/stream/vovk1926_202005#page/174/mode/2up Вірування] // Студії з української етнографії та антропології. &nbsp;— Прага: Український громадський видавничий фрнд, 1926. &nbsp;— С. 175)</ref>.
<!--Недаремно [[етимологія|етимологи]] пов'язують походження слова відьма з давньоруським іменником ''вhдь''&nbsp;— «''знання''»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «[[ворожка]]», а пізніше&nbsp;— «зла, сварлива жінка». Розпізнати відьму серед людей дуже складно: вона може бути старою і молодою, перевтілюватися у різні образи.-->
 
Є дві категорії відьом: природжені та вчені. Першим таємнича сила відьмарства дається від природи, другі набувають її шляхом навчання від перших або ж отримують від [[чорт]]ів взамін на власну [[душа|душу]]. Природжені відьми у своєму ставленні до людей доброзичливіші, ніж вчені. Інколи вони навіть допомагають людям спекатися від витівок учених відьом<ref name="vidma-1">[https://archive.org/stream/slovnyksymvoliv#page/n207/mode/2up Відьма] // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. [[Коцур Віктор Петрович|В. &nbsp;П. &nbsp;Коцура]], [[Потапенко Олександр Іванович|О. &nbsp;І. &nbsp;Потапенка]], В. &nbsp;В. &nbsp;Куйбіди. &nbsp;— 5-е вид. &nbsp;— Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. &nbsp;— С. 208—209. &nbsp;— 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1</ref>.
 
Образи відьом яскраво змалював у своїх творах [[Нечуй-Левицький Іван|І.Нечуй-Левицький]]. Серед людей побутувала думка, що відьми псують [[корова|корів]], забираючи у них молоко, що вони накликають хвороби і висмоктують людську [[кров]]. Згідно з [[легенда]]ми, зборища відьом відбувалися на голих вершинах [[гора|гір]].
Рядок 68 ⟶ 63:
 
== Різниця між уявленнями про відьом в Україні та в Західній Європі ==
У традиційних українських віруваннях відьма тісно пов’язанапов'язана із Церквою. [[Кісь Оксана Романівна|О. Кісь]] звернула увагу на те, що відьма в українському селі була членом церковної громади і могла вільно відвідувати церкву, чого не могло бути у Західній Європі. В різних місцевостях України дослідниками були зафіксовані схожі оповіді про дії відьом у церкві<ref name="vidma2">[https://archive.org/stream/11_2018#page/n287/mode/2up Люди наділені надприродними здібностями. Міфологічні вірування] // [[Енциклопедія історії України]]: Україна—Українці.&nbsp;— Кн. 1 / Редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій]] (голова редкол.), [[Боряк Геннадій Володимирович|Г.&nbsp;В.&nbsp;Боряк]] (заст. голови) та ін.&nbsp;— [[Інститут історії України НАН України|НАН України. Інститут історії України]].&nbsp;— [[Київ|К]].: [[Наукова думка]], 2018.&nbsp;— 608 с.&nbsp;— С. 289.</ref>.
 
Свого часу проф. [[Антонович Володимир Боніфатійович|В. Антонович]] звернув увагу на різницю по відношенню до відьом у нас, в Україні, і на заході [[Європа|Європи]], де відьом дуже гостро переслідували і палили&nbsp;— першу відьму спалено в [[Тулуза|Тулузі]] [[1275]]&nbsp;року. На заході головною підставою для переслідування відьом було запідозрювання в стосунках із нечистою силою, відступі від правдивої [[релігія|релігії]], себто в так званій [[апостасія|апостасії]]. У нас, натомість, всі процеси проти відьом були побудовані на скаргах про якусь конкретну шкоду, що її ніби заподіяла відьма. І якщо на заході притягали відьму до відповідальності державні, а частіше [[Християнська церква|церковні]] установи, то у нас, як правило, подібні процеси розпочиналися тільки за позовом приватних осіб, при наявності скривдженої сторони. Особливо цікава в нас повна відсутність церковної ієрархії, цілковита її незацікавленість справою. І на [[Лівобережжя|Лівобережжі]], і на [[Правобережна Україна|Правобережжі]] систематичного переслідування відьом у нас не було. А тим менше можна говорити про його масовий характер, який воно набуло на довший час на заході Європи.
Рядок 125 ⟶ 120:
* Сад демонов&nbsp;— Hortus Daemonum.: Слов. инферн. мифологии средневековья и Возрождения / [Авт.-сост. А.&nbsp;Е.&nbsp;Махов].&nbsp;— М. : Интрада, 1998.&nbsp;— 319 с.{{ref-ru}}
* ''Тарновський В.'' Ведьмы / Пер. с нем. А.Волкова.- М.: Слово, 1994.- 48 с.: ил.- (Что есть что).{{ref-ru}}
* Франц М.-Л. фон. Феномены Тени и зла в волшебных сказках / Мария-Луиза фон Франц ; пер. с англ. В. Мершавки.&nbsp;— М. : Независимая фирма «Класс», 2010.&nbsp;— 360 с.&nbsp;— (Библиотека психологии и психотерапии).{{ref-ru}} &nbsp;
* Чик Д. &nbsp;Ч. &nbsp;Відьма у місті, в селі, на горі та в небі: типологія відьомства в українській і англійській літературі першої половини ХІХ ст. // Кременецькі компаративні студії : науковий часопис / ред.: Чик Д. Ч., Пасічник О. В. &nbsp;— Хмельницький : ФОП Цюпак А. А., 2015. &nbsp;— Вип. V. &nbsp;— Т. 1. &nbsp;—  &nbsp;С. 230—243.
* Шпренгер Я. Молот ведьм : пер. с латин. / Я. Шпренгер, Г. Инститорис ; вступ. ст. С. Лозинского. &nbsp;— 2-е изд.. &nbsp;— М. : Интербук, 1990. &nbsp;— 350 с. &nbsp;— (Сер. «Чародейство и волшебство») (Религия в жизни общества).{{ref-ru}}
* Штепа К. Про характер переслідування відьом в старій Україні / Костянтин Штепа // Первісне громадянство та його пережитки на Україні : примітивна культура та її пережитки на Україні, соціальна преісторія, народна творчість в соціологічному освітленні : наук. Щорічник ; за ред. К. Грушевської. &nbsp;— К. : Держ. вид-во України, 1927—. Вип. 2-3 (1928) : &nbsp;— 1929. &nbsp;— С. 64—80.
* Элиаде М. Оккультизм, колдовство и моды в культуре / Мирча Элиаде; пер. с анг.&nbsp;— К. : София ; М. : Гелиос, 2002.&nbsp;— 224 с.{{ref-ru}}
* Ginzburg C. Ecstasies: Deciphering the Witches Sabbath / Carlo Ginzburg ; transl. by R. Rosenthal.&nbsp;— : Pantheon Books, 1991.&nbsp;— 340 p.{{ref-en}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Відьма