Львівський науково-дослідний інститут висипного тифу та вірусів: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
джерела |
||
Рядок 4:
Штаб-квартира інституту розташовувалась на кафедрі біології Університету Яна Казимира, яка знаходилась у сполученні між старим університетським корпусом на вулиці святого Миколая (сучасна [[Вулиця Грушевського (Львів)|вулиця Грушевського]]) та сусіднім бароковим костелом святого Миколая (сучасний [[Покровська церква (Львів)|кафедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці]]). Там була студія професора Рудольфа Вайгля, лабораторії його найближчих співробітників, виробничі відділи та офіси, а також приміщення для піддослідних тварин. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] другою, набагато більшою будівлею стало пристосоване радянськими окупантами для цієї цілі приміщення колишньої державної гімназії для дівчат імені королеви Ядвіги ({{lang-pl|państwowe gimnazjum żeńskie im. Krlowej Jadwigi}}, на тогочасній вулиці Потоцького, сучасна [[Вулиця Генерала Чупринки (Львів)|вулиця Генерала Чупринки, 45]]). Однією з найближчих соратниць професора була його дружина, також біолог {{не перекладено|Софія Вайгль|Софія Вайгль|pl|Zofia Weigl}} ({{lang-pl|Zofia Weigl}})<ref>{{Cytuj stronę | url = http://www.lwow.home.pl/wolff/Wolff.html | tytuł = O profesorze Weiglu i "Weiglowcach" | autor = Władysław Wolff | data = Czerwiec 1983 | data dostępu = 2015-03-22}}</ref>, а асистентом — Анна Герціг ({{lang-pl|Anna Herzig}}), яка згодом, після смерті Софії, стала його другою дружиною<ref>{{cite web |url=http://arch.przeglad-techniczny.pl/index.php?option=com_content&view=article&Itemid=44&id=1360|назва=Pogromca epidemii|автор=Irena Fober|дата=|мова=pl|веб-сайт=arch.przeglad-techniczny.pl|видавець=|дата-доступу=14 січня 2021}}</ref>.
Інститут забезпечив ефективний захист своїх працівників, котрими були, завдяки патріотичному ставленню професора Вайгля, представники науки, культури та руху опору, котрі особливо піддавалися репресіям з боку окупантів та були позбавлені засобів до існування. Під час нацистської окупації велике значення мала можливість отримання посвідчень компанії на бланках, затверджених [[ОКВ|Oberkomando der Wehrmacht]], що гарантували свободу пересування, не боячись бути заарештованим під час акцій поліції, таких як облави та примусової депортації на роботу до Німеччини. На посвідченні було написано {{lang-de|Institut für Fleckfieber- und Virusforschung des Oberkommando des Heeren}}. Стосовно {{не перекладено|Годувальник вошей|годувальників лабораторних вошей|pl|Karmiciel wszy}}, то їм необхідно було перебувати в Інституті лише близько години в день, що давало змогу використовувати час, що залишався, для інших цілей (конспіративних, наукових тощо). З цих причин люди, що були пов'язані з підпіллям, працювали здебільшого в інституті як годувальники здорових вошей. Серед працівників інституту були [[Адам Голланек]], [[Мирослав Жулавський]], [[Єжи Брошкевич]], [[Збіґнєв Герберт]], [[Альфред Ян]], [[Станіслав Скровачевський]], [[Стефанія Скварчинська]], [[Анджей Щепковський]], [[Микола Костинюк]], [[Анджей Нікодемович]], [[Владислав Орліч]], [[Стефан Банах]], {{не перекладено|Броніслав Кнастер|Броніслав Кнастер|pl|Bronisław Knaster}} та багато інших<ref>{{cite web |url=http://lwow.eu/weigl/weiglowcy2014.pdf|назва=Wykaz osób zatrudnionych w Instytucie prof. Rudolfa Weigla w latach niemieckiej okupacji Lwowa (lipiec 1941 — lipiec 1944)|автор=Irena Fober|дата=9 października 2014|мова=pl|веб-сайт=lwow.eu |видавець=|дата-доступу=9 жовтня 2014}}</ref>.
Крім того, в інституті були {{не перекладено|Шприцувальник (професія)|шприцувальники|pl|Strzykacz (zawód)}} (люди, які заражали висипним тифом вошей, щоб отримати препарат для виробництва вакцини, а також були годувальниками вошей, вже заражених тифом) і препаратори вошей, вони працювали в 8-годинному режимі. Німці, яким довелося змиритися з тим, що ніхто, крім Вайгля, не може виготовити ефективну вакцину, на практиці надали йому повну свободу у виборі працівників. Залученням до роботи в інституті займалася доктор Анна Герціг. Дуже часто, попри станів здоров'я кандидата в робітники, важливішою була загроза їх життю з боку нацистів.
| |||