Жмудь: відмінності між версіями

Разом з тим Жемайтія була ретельною берегинею національних переказів та звичаїв і ревно відстоювала їх проти всіх спроб великих князів литовських ввести будь-які нововведення. За договором [[1254]] [[Міндовг]] віддав Жмудь [[Лівонський орден|Лівонському ордену]]; через 11 років Жмудь за допомогою латишів і Куроні звільняється від влади лівонських лицарів, але незабаром знову розпочинає боротьбу з Тевтонським орденом. Особливо часті і небезпечні були напади німців у XIV столітті, лише за [[Кейстут]]а вони перейшли в партизанську війну. Після смерті Кейстута, в 1382, великий князь литовський Ягайло віддав Жмудь лівонцям; але жмуди незабаром повстали і скинули цю залежність. У 1398 за Салинським договором Жмудь знову була віддана лівонцям [[Вітовт]]ом, який повернув її німцям вдруге після повстання [[1400]]—[[1401]] років.

 

 

Тут існувала особлива автономна одиниця — [[Жемайтійське староство|Жмудське староство]]. З самого початку Жемайтія мала особливого князя, в основному підручного великого князя литовського; столицею його були Росієни. У 1492 великий князь Олександр дав Жмуді «земельний привілей» (руською мовою), що стало початком утворення станів у країні. Подальша історія Жмуді входить цілком у спільну історію Литви. У 1795 область Жмуді увійшла до складу Литовської губернії, в [[1801]] — до складу Віленської і нарешті — Ковенської.