Відмінності між версіями «Західна Україна»

м
Додано посилання на статтю про Львівське Воєводство
м (Додано посилання на статтю про Львівське Воєводство)
Мітки: Візуальний редактор перше редагування Завдання новачку
«Західна Україна» — це також спрощена (здебільшого [[публіцист]]ична) назва [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західноукраїнської Народної Республіки]] (ЗУНР).
 
Після того, як за [[Ризький мирний договір 1921|Ризьким мирним договором 1921 року]], укладеним між [[РСФРР]] і [[УСРР]] та [[Польща|Польщею]], західна частина України відійшла до Польщі, термін «Західна Україна» міцно закріпився саме за цією частиною України. У 1920-х роках територію Західної України складали землі, які офіційно в другій [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] називалися Східними кресами — [[Галичина]] («Східна Малопольща»), Західна [[Волинь]], [[Холмщина]] та [[Підляшшя]], Західне [[Полісся]]. До Західної України входили [[воєводство|воєводства]]: Станіславське, Тернопільське, Волинське, [[Львівське воєводство|Львівське]] (без восьми західних [[повіт]]ів), Поліське (без Косовського та половини Пружанського повітів), Холмщина Люблінського воєводства та половина Більського повіту Білостоцького воєводства. Як зазначає історик [[Верменич Ярослав Володимирович|Ярослав Верменич]], таке «черезсмужжя» польська влада створила навмисно — з політичних міркувань: польський уряд категорично не сприймав прагнення [[українці]]в мати (принаймні в Галичині) окремі адміністративні одиниці. З 1939 року і дотепер це Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська і Рівненська області.
 
У ширшому розумінні термін «Західна Україна» стосовно українських земель у період між [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] та [[Друга світова війна|Другою світовою війною]] вживався щодо тих земель, які були під владою [[Польща|Польщі]], [[Румунія|Румунії]] та [[Чехословаччина|Чехословаччини]]. Крім уже перерахованих територій, що були в межах кордонів Польщі, це були також землі [[Північна Буковина|Північної Буковини]] та [[Закарпаття]]. Розуміння єдиної (краєвої) приналежності серед західних українців зцементувалося спільною долею перебування під іноземним (польським, румунським та чехословацьким) гнітом та спільною боротьбою з окупантами в період перед і в ході Другої світової війни, в основному, на ідейно-політичному, а не релігійному ґрунті (галичани є греко-католиками, тоді як волиняни і буковинці — православні). В історичному плані зіграло свою роль і існування в минулому на території краю колишнього Галицько-Волинського королівства. Також західні українці, потрапивши до тогочасної УРСР, відчували між собою певний ступінь спорідненості, свідченням чого є існування там в 1920/30 роках літературно-мистецької організації Західна Україна.
7

редагувань