Відмінності між версіями «Терешківці»

5670 байтів вилучено ,  1 рік тому
Оновлено актуальні дані про село
м (порушення п. 4 ВП:НЕКАТАЛОГ)
(Оновлено актуальні дані про село)
| назва = Терешківці
| область = [[Волинська область]]
| район = [[ГорохівськийЛуцький район]]
| рада = ТерешківцівськаГорохівська сільськаміська рада
| код КОАТУУ = 0720887701
| розташування =
| ref-висота =
| водойма =
| адреса = 4572445700, Волинська обл., ГорохівськийЛуцький р-н, см. ТерешківціГорохів, вул. Шевченка, 17
| облікова картка =
| прапор =
}}
[[Файл:Volyn-HorokhivRaion1.JPG|thumb|295x295px|Ландшафти села]]
'''Тере́шківці''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[ГорохівськийЛуцький район|ГорохівськомуЛуцькому районі]] [[Волинська область|Волинської області]]. У 2020 році ввійшло до складу Горохівської об'єднаної територіальної громади. Населення становить 510 осіб (2011).
 
== Фізико- та економіко-географічнеГеографічне положення села ==
Село Терешківці розташоване на території [[Волинська височина|Волинської височини]], в пониззі річки Біла Криниця{{джерело}}Утятин, що є притокою річки [[Гнила Липа]]. Рельєф злегка горбкуватий, [[ґрунт]]иґрунти — опідзолені (сірі, темно — сірі, чорноземи), клімат — помірно-континентальний. Все це створює сприятливі умови для розвитку сільського господарства.
 
<!--Загальна площа земель становить, в тому числі площа земель лісового фонду&nbsp;— .-->У центрі села, в межах русла річки Біла КриницяУтятин, красуєтьсязнаходиться ставокштучно створений став площею 5,7 гектара. Корисними копалинами нашого села є пісок і крейда (біла глина).
 
ЕкономічніЧерез умови розміщеннятериторію села такожпроходить вигідні.автошлях Через[[Автошлях йогоН територію17|Н17]], проходитьраніше автомобільна дорогашлях знаціонального високоюзначення інтенсивністюна руху:території [[Україна|України]], [[Львів]] Луцьк&nbsp;Горохів&nbsp;[[Радехів]] Львів[[Луцьк]]. На відстані 5 км від села знаходиться залізничний вузол&nbsp;— [[Звиняче (станція)|станція « Звиняче»]] [[Львівська залізниця|Львівської залізниці]]. Відстань до обласного центруі районного центрів&nbsp;— 44&nbsp;км, а до районногоцентру громади&nbsp;— 9&nbsp;км.<ref name=":0">{{Cite book|title = Сторінки історії села Терешківці|last = Середа|first = Тамара|year = 2008|publisher = Ощівська ЗОШ|location = Ощів|pages = 40|language = українська|isbn = }}</ref>
|title=Сторінки історії села Терешківці
|last=Середа
|first=Тамара
|year=2009
|series=Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним та окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині. Матеріали ХХХІ Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції
|publisher=
|location=Луцьк-Горохів
|pages=
|language=укр.
|isbn=
}}</ref>
 
== Історія села ==
Минуле села Терешківці таке ж велике, як сама історія. Легенда про походження назви села загубилася у вирі століть, і сьогодні, на жаль, ми не знаємо, звідки походить ця прекрасна назва&nbsp;— Терешківці.
 
=== Заснування та перша згадка про село ===
Проте історичні джерела свідчать, що наше село має давню історію.
Походження назви населеного пункту не досліджувалося. У документах село згадується як Терешковець або Терешковці<ref name=":1">{{Cite book
|title=Клеровые ведомости церквей Владимирского уезда за 1968 год
|last=
|first=
|year=1868
|publisher=Волынская духовная консистория
|location=ДАВО: Ф-35, оп.5, спр.47
|pages=282-286
|language=
|isbn=
}}</ref>. У «Географічному словнику королівства Польського» Терешківці згадуються так: «Згідно поборового реєстру Луцького повіту за 1577&nbsp;р. Василь Ощівський платить за Терешковці з 4 димарів по 20 грошів, з 4 городів по 2 гроші, так само і в 1583 з 4 димарів і 4 городів»<ref>{{Cite book
|url=http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_XII/309
|title=Słownik geograficzny Królestwa Polskiego
|trans-title=Географічний словник Королівства Польського
|last=
|first=
|year=1892
|series=
|publisher=Druk «Wieku»
|volume=VII
|location=Warszawa
|page=309
|language=
|isbn=
}}</ref>.
 
=== У складі Російської імперії (1795-1916) ===
У документах воно згадується як Терешковець або Терешковці. [[Олександр Цинкаловський|О. Цинкаловський]] в книзі «Стара Волинь. Волинське Полісся» (том 2, ст. 208) за 1984&nbsp;р. згадує: «Згідно поборового реєстру Луцького повіту за 1577&nbsp;р. Василь Ощівський платить за Терешковці від 4 димарів по 20 грошів, 4 городів по 2 гроші.<ref>{{Cite book|title = Стара Волинь і Волинське Полісся|last = Цинкаловський|first = Олександер|year = 1986|location = Вінніпег|language = українська|authorlink1 = [[Цинкаловський Олександр Миколайович|url]] = http://diasporiana.org.ua/istoriya/887-tsinkalovskiy-o-stara-volin-i-volinske-polissya-t-1/|page = 208|volume = 2}}</ref>»
У 1906 році - село [[Скобелецька волость|Скобелецької волості]] [[Володимир-Волинський повіт|Володимир-Волинського повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань від повітового міста 54 верст, від волості 5. Дворів 61, мешканців 509<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">[http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf Список населених місць Волинської губернії.&nbsp;— Житомир: Волинська губернська типографія, 1906.&nbsp;— 219 с.]</ref>.
 
У "Клірових відомостях церков Володимирського уїзду за 1868 рік" значиться: "Приписна Покровська церква села Терешковець побудована 1787 року поміщиком Корчевським. Дерев'яна, міцна, дзвіниця при ній теж дерев'яна, міцна. Престол у ній один во ім'я Покрови Божої Матері... Церква ця приписна до Ощівської Богоявленської церкви"<ref name=":1" />.
Отже, найдавніша згадка про наше село значиться 1577&nbsp;р.
 
=== Перша світова війна (1914-1918) та міжвоєнний період ===
У «Географічному словнику королівства Польського» (том 12, Варшава, 1892&nbsp;р., ст. 309) Терешківці згадуються так: «…Василь Ощівський платить за Терешковці в 1583 р…»
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] чоловіче населення села мобілізували до [[Російська армія (до 1917)|Російської імператорської армії]], для потреб фронту реквізували майно населення. Людей евакуювали до [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]]. 1916-го у селі проходила лінія фронту у рамках проведення [[Брусиловський прорив|Брусиловського (Луцького) прориву]]. Під час воєнних дій згоріла будівля Покровського храму<ref name=":0" />. Поблизу Терешківців досі знаходяться німецькі укріплення лінії фронту 1916-1917 років<ref>{{Cite web|title=Укріпленя біля села Терешківці|url=https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=8163.0|website=explorer.lviv.ua|accessdate=2021-01-11}}</ref>.
 
Після [[Ризький мир (1921)|Ризького договору]] село відійшло під владу [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]]. Жителі села побудували нову дерев'яну церкву - невеличку, на три куполи, акуратну й гарну, обгороджену дерев'яним парканом<ref name=":0" />.
У [[1906]] році село [[Скобелецька волость|Скобелецької волості]] [[Володимир-Волинський повіт|Володимир-Волинського повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. Відстань від повітового міста 54 верст, від волості 5. Дворів 61, мешканців 509<ref name="Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.">[http://history.org.ua/LiberUA/SpNasMestVolGub_1906/SpNasMestVolGub_1906.pdf Список населених місць Волинської губернії.&nbsp;— Житомир: Волинська губернська типографія, 1906.&nbsp;— 219 с.]</ref>.
 
=== Підпілля ОУН у Терешківцях (1939-1941) ===
Важкі випробування випали на долю нашого села протягом його існування. Пам'ятає воно лихоліття першої світової війни і громадянської війни, польсько&nbsp;— буржуазного поневолення і Великої Вітчизняної війни. Проте воно піднімалося з руїн, хоч його кілька разів спалювали дотла; воно жило, хоч його найкращі сини і дочки відходили у вічність.<ref name=":0" />
У 1939 році в Терешківці з Галичини прибув Григорій Ковальчук. Незабаром став зятем у родині Марчуків. Навколо себе він об’єднав молодих людей віком 16—35 років. Їх було 22.
 
Хлопці, щоб вступити в групу Ковальчука, платили внески. Якою була сума — ніхто не пам’ятає (бо членів групи немає серед живих). Тільки дочка страченого в Луцькій тюрмі Олександра Порванського Віра Зайцева згадувала:
== Село в роки німецько-радянської війни ==
{{Цитата|Тато був зовсім неграмотний. За що загинув — не знаю. Але мама казала, що він ходив до Ковальчука і за це заплатив два рублі.|3=|4=}}Хлопці регулярно збиралися на сходки. Проводили їх таємно в лісі поблизу села або просто в лузі, посеред поля. Григорій Ковальчук читав присутнім твори Шевченка, статті із брошур і газет, переконуючи їх, що Україна має бути вільною<ref>{{Cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/ce-bulo-spravzhnye-peklo-0|title=«Це було справжнє пекло!»|last=Новосад|first=Роман|date=22.06.2017|website=|publisher=Щоденна Всеукраїнська газета "День"|language=укр., рус.|accessdate=11.01.2021}}</ref>.
[[Німецько-радянська війна]] страшним горем прокотилася через наше село. Вже на другий день після оголошення війни фашисти були в Терешківцях. А через кілька днів терешківчан почали забирати в Німеччину. Було горе і сльози, страждання і смуток. Коли німці заходили в у наше село, їх «зустрів» дід, вдаючи жест «привіт». Німці сприйняли цей жест як попередження Радянських Соладт про наступ, і поцілили у діда. В Німеччину вивезли:
 
Напередодні 1941 року Григорія Ковальчука видали владі. Його заарештували і примусили назвати однодумців. Почалися арешти. Кожну ніч арештовували по 2-3 людини. Усіх арештованих утримували в Луцькій тюрмі. П’ятьох засудили до страти: Григорія Ковальчука, Степана Гуцика, Олександра Ілова, Марка Лотоцького, а п’ятого ніхто не пам’ятає. Усіх інших мали вивезти на каторгу, але до Луцька уже підходили нацисти. Вирок суду був усе ще не виконаний. 23 червня 1941 року в’язнів зігнали в одне приміщення, де було тісно і душно і почався розстріл.
1. Зубка Мефодія Трохимовича
 
Двоє жителів Терешківців під час розстрілу опинилися під трупами і дивом залишилися живими — це Михайло Антонюк і Григорій Захарчук. Вони повернулися додому (а йшли полями аж два тижні) і до кінця своїх днів прожили в Терешківцях<ref>{{Cite book
2. Бондарук Віру Степанівну
|title=Борці за волю України
|last=Середа
|first=Тамара
|year=2009
|series=Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним та окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині. Матеріали ХХХІ Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції
|publisher=
|location=Луцьк-Горохів
|pages=
|language=укр.
|isbn=
}}</ref>.
 
=== Терешківці в роки німецько-радянської війни ===
3. Ткач Анастасію Улянівну
У перші дні німецько-радянської війни 1941-1945 років через Терешківці проходив шлях наступу військ Третього Рейху.
 
У ході здійснення [[Львівсько-Сандомирська операція|Львівсько-Сандомирської операції]] радянським командуванням, улітку 1944&nbsp;року населення села евакуювали у села [[Новий Тік]] [[Рівненська область|Рівненської області]] та [[Квасів]] і [[Підбереззя (Горохівський район)|Підбереззя]] на [[Волинська область|Волині]]. У ході наступальних операцій частин [[389-та стрілецька дивізія|389]] та [[58-ма танкова дивізія (СРСР)|58]] стрілецьких дивізій [[Червона армія|Червоної Армії]] по річці село було розділене на дві частини. Унаслідок військових дій по усій лінії розділення усі будинки в Терешківцях були спалені й зруйновані<ref>{{Cite book
4. Новосад Ганну Романівну
|title=Львівсько-Сандомирська операція. Прорив на Рава-Руському напрямі
|last=Бабій
|first=Ганна
|year=2015
|publisher=ПП Іванюк В.П.
|location=Луцьк
|pages=8-14
|language=укр.
|isbn=
}}</ref>.
 
49 жителів Терешківців загинули на фронтах [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Їхні імена викарбувані на меморіалі у центрі села<ref name=":0" />.
5. Вавриновича Степана Васильовича
 
Під час воєнних дій у липні 1944 року згоріла Покровська церква у Терешківцях.
6. Нечипорука Микиту Олексійовича
 
=== Історія створення колективного господарства ===
7. Загоруйко Ганну Романівну
У 1947&nbsp;році зусиллями радянської влади на території села Терешківці було організовано колгосп імені Сталіна. Його очолив Адам Ващук, наступником якого був Павло Новосад, що очолював колгосп до 1958&nbsp;року.
 
1959-го на основі двох колгоспів &nbsp;— імені Сталіна, що в Терешківцях, та імені Молотова, що в селі [[Ощів]], створили колгосп імені Матросова. Головою правління колгоспу був Петро Загоруйко. У 1974 році колгосп імені Матросова було приєднано до артілі "Шлях Леніна", де головою працював Василь Жигун. Колгосп став великим багатогалузевим господарством.
Навесні 1944&nbsp;р. фашисти відступали, і знову терешківцям загрожувала смертельна небезпека. Населення евакуювали кого куди. Частина людей перебувала в біженцях в селі Новий Тік Рівненської області, інші&nbsp;— в селах Квасів і Підбереззя Горохівського району. А в нашому рідному селі стояла до зубів озброєна німецька військова частина. По річці Біла Криниця село було розділене на дві частини. На правому березі стояли німці, а на лівому&nbsp;— радянські війська. Внаслідок військових дій по всій лінії фронту село Терешківці було спалене дотла. Воно стало «волинською Хатинню». Вціліло лише три хати, всі інші були суцільною руїною. Як пам'ять про цю жахливу подію, село золотими літерами вписане в стелу пам'яті на Луцькому Пагорбі Слави.
 
У березні 1983&nbsp;року на базі сіл Терешківці і Ощів створили колгосп імені Карла Маркса. Його очолив Михайло Трачевський — згодом відомий на Волині аргарій, [[заслужений працівник сільського господарства України]].
Проте людським стражданням не було кінця. У цьому ж 1944&nbsp;р. чимало наших односельчан загинуло від рук поляків і ОУНівців. Це:
 
У 1993&nbsp;році колгосп реорганізували у селянську спілку «Райдуга», а згодом&nbsp;у однойменне приватно-орендне сільськогосподарське підприємство. 2013-го ПОСП «Райдуга» увійшла в склад ТзОВ "Волинь-нова" — структурного підрозділу групи компаній ТМ "Вілія"<ref name=":0" />
1. Зозуля Михайло
 
=== Розвиток місцевого самоврядування ===
2. Зозуля Ганна
У 1941&nbsp;році на території села Терешківці діяла сільська рада, головою якої був Григорій Захарчук, а секретарем&nbsp;— Михайло Антонюк. З 1946&nbsp;року головою сільської ради працював Микита Нечипорук, секретарем&nbsp;— Єфросинія Зозуля.
 
У [[1974]] році, коли колгосп імені Матросова приєднали до артілі «Шлях Леніна», то центр сільської ради також було перенесено у село [[Вільхівка (Горохівський район)|Вільхівка]].
3. Штунь Ярина
 
Після відновлення Терешківцівської сільської ради у 1993 році і до ліквідації у грудні 2020-го її очолювали Василь Карпунь (1993-1996), Ганна Притолюк (1996-2006) й Тамара Войтович (2006-2020).<ref name=":0" />
4. Войтович Олексій
 
Рішенням Горохівської міської ради № 1-12/2020 від 4 грудня 2020 року "Про затвердження старости сіл Вільхівка, Ярівка, Терешківці, Ощів, Софіївка, Вільгельмівка" старостою села Терешківці обрали Василя Казуна<ref>{{Cite web|url=http://gorokhivrada.gov.ua/zakon1-document__1215.html|title=Р І Ш Е Н Н Я від 04 грудня 2020 року № 1-12/2020|last=|first=|date=|website=http://gorokhivrada.gov.ua|publisher=|language=|accessdate=11.01.2021}}</ref>.
5. Доманський Сергій Іванович
 
== Інфраструктура та соціальна сфера ==
6. Зубко Сергій Пилипович
Сьогодні село Терешківці повністю асфальтоване, має газо- і водопровід. У селі функціонують позаміський заклад оздоровлення та відпочинку "Веселка", млин, будинок культури, Свято-Покровська церква ПЦУ, початкова школа, ФАП, магазини й торгові центри, обрядовий будинок, зона відпочинку для дітей та спортивний майданчик<ref>{{Cite web|title=У ТЕРЕШКІВЦЯХ - НОВИЙ СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК|url=http://tilkyrazom.com.ua/u-tereshkivtsyah-novyj-sportyvnyj-majdanchyk/|website=Тільки разом|date=2018-05-23|accessdate=2021-01-11|language=uk}}</ref>.
 
Через територію села проходить автошлях [[Автошлях Н 17|Н17]], раніше — шлях національного значення на території [[Україна|України]] [[Львів]] — [[Радехів]] — [[Луцьк]].
7. Іванюк Пилип
 
У центрі села споруджено монумент полеглим за Україну (1997, скульптор - Василь Рижук)<ref name=":0" />.
8. Бойко Каленик
 
== Культурно-громадське і релігійне життя ==
9. Іванцев Петро
14 вересня 2017 року зусиллями місцевої влади та працівників закладів культури й освіти, а також громадських організацій села відбулося святкування 440-річчя Терешківців<ref>{{Cite web|title=Волинським Терешківцям-440! Були пісні, вітання і… порох (Фото)|url=https://www.volyn.com.ua/news/86140-volinskim-tereshkivtsyam-440-buli-pisni-vitannya-i-porokh-foto.html|website=www.volyn.com.ua|date=2017-09-16|accessdate=2021-01-11|last=Влашинець|first=Леся|publisher=Газета "Волинь"|language=укр.}}</ref>.
 
У селі діє аматорська футбольна команда "Арсенал" - активний учасник чемпіонатів з футболу та міні-футболу на районному й обласному рівнях, переможець чемпіонатів Асоціації міні-футболу Волині<ref>{{Cite web|title=АМФВ {{!}} Арсенал ОТВ|url=http://amfv.com.ua/teams/?id=1135|website=amfv.com.ua|accessdate=2021-01-11|last=|first=|date=|publisher=|language=}}</ref>.
10. Доманський Андрій
 
=== Покровський храм ПЦУ в Терешківцях ===
11. Ткач Степан Лук'янович
13 грудня 1994 року архієпископ [[Нифонт (Солодуха)|Ніфонт (Солодуха)]] освятив відновлений Покровський храм у селі, збудований за кошти селянської спілки "Райдуга" під керівництвом Михайла Трачевського. У 1994-1996 роках настоятелем храму був протоієрей Миколай Мельничук. З 1996 настоятель храму - протоієрей Василій Хомляк. У вересні 1998 році архієпископ [[Нифонт (Солодуха)|Ніфонт (Солодуха)]] святив розпис храму, а у 2004 очолив святкування 10-річчя побудови церкви<ref name=":2">{{Cite web|title=У Терешківцях аж 4 каплички!|url=https://www.volyn.com.ua/news/93336-u-tereshkivtsiakh-azh-4-kaplychky|website=www.volyn.com.ua|date=2017-12-22|accessdate=2021-01-11|last=Новосад|first=Роман|publisher=Газета "Волинь"|language=укр.}}</ref>. Стараннями отця Василія Хомляка та благодійників у Терешківцях збудували 4 каплички, дві з яких - обіч автошляху [[Автошлях Н 17|Н17]]<ref name=":2" /><ref>{{Cite web|title=Протоієрей Василій Хомляк: «Священик без громади нічого не вартий»|url=https://www.volyn.com.ua/news/119658-protoiierei-vasylii-khomliak-sviashchenyk-bez-hromady-nichoho-ne-vartyi|website=www.volyn.com.ua|date=2019-01-14|accessdate=2021-01-11|last=Новосад|first=Роман|publisher=Газета "Волинь"|language=укр.}}</ref>.
 
3 березня 2019 року на Парафіяльних зборах церковна громада разом з настоятелем вирішили вийти з-під підпорядкування [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Українській Православній Церкві (Московського патріархату)]] та приєднатися до складу [[Православна церква України|Православної церкви України]]<ref>{{Cite web|title=На Волині ще одну громаду прийняли до ПЦУ|url=https://volynonline.com/na-volini-shhe-odnu-gromadu-priynyali-do-ptsu/|website=Волинь Online|date=2019-03-06|accessdate=2021-01-11|language=en}}</ref>. 13 грудня 2019 року з нагоди 25-річчя відкриття у храмі побував митрополит Луцький і Волинський [[Михаїл (Зінкевич)]]<ref>{{Cite web|title=У двох парафіях Горохівщини владика служив уперше|url=https://pravoslaviavolyni.org.ua/novyna/u-dvokh-parafiiakh-horokhivshchyny-vladyka-sluzhyv-upershe|website=pravoslaviavolyni.org.ua|accessdate=2021-01-11}}</ref>.
49 чоловік загинуло на фронтах війни. Їхні імена викарбувані на Пагорбі Слави, що височить в центрі села.<ref name=":0" />
 
== Історія створення колективного господарства ==
В 1947&nbsp;р. на території села Терешківці було організовано колгосп імені Сталіна. Його очолив голова колгоспу Ващук Адам Леонтійович. Наступником став Новосад Павло Купріянович, який очолював колгосп до 1958&nbsp;р.
 
В 1959&nbsp;р. на основі двох колгоспів імені Сталіна, що в Терешківцях, та імені Молотова, що в селі Ощів, було створено колгосп імені Матросова. Головою правління колгоспу був Загоруйко Петро Давидович&nbsp;— хлібороб з діда&nbsp;— прадіда, людина добра і розумна.
 
У 1970-х роках відбулося укрупнення колективних господарств. Тому колгосп імені Матросова був об'єднаний з колгоспом «Шлях Леніна». Під керівництвом Жигуна Володимира Андрійовича село Терешківці було з 1974 року по 1983 рік.
 
У березні 1983&nbsp;р. на базі сіл Терешківці і Ощів було створено колгосп імені Карла Маркса. Його очолив молодий, здібний керівник, справжній господар землі, мудрий організатор Михайло Іванович Трачевський. В 1993&nbsp;р. колгосп став селянською спілкою «Райдуга», а згодом&nbsp;— ПОСП «Райдуга». Після 2013 року ПОСП «Райдуга» злилася із ПСП «Волинь-нова», керівником якого є уродженець Терешківців, мудрий хлібороб Валентин Володимирович Вавринович.<ref name=":0" />
 
== Місцеве самоврядування ==
У 1941&nbsp;р. на території села Терешківці діяла сільська Рада. Її головою був Захарчук Григорій, а секретарем&nbsp;— Антонюк Михайло Гнатович. З 1946&nbsp;р. головою сільської ради працював Нечипорук Микита Олексійович, секретарем&nbsp;— Зозуля Єфросинія Юхимівна.
 
Карпунь Василь Йосипович очолював Терешківцівську сільську Раду з 1991 по 1998&nbsp;рр., а до цього 30 років працював сільським головою Вільхівської сільської Ради.
 
З 1998 по 2006&nbsp;р. сільським головою працювала Притолюк Ганна Степанівна.
 
Вищезгадані сільські голови багато зробили для благоустрою села, його культурного розвитку, освітнього та соціального добробуту.
 
У 2006&nbsp;р. сільським головою шляхом таємного голосування було обрано Войтович Тамару Анатоліївну, людину високоосвічену, чуйну і авторитетну.<ref name=":0" />
 
== Село сьогодні ==
Село Терешківці заново відродилося після Великої Вітчизняної війни. Відбудова була важкою і довготривалою. Адже згоріло все: школа, церква, житлові і господарські споруди. Кругом панував біль і сльози. Село оживало з попелу і руїн.
[[Файл:Tereshkivtsi Gorokhivskyi Volynska-Monument fellow-villagers who fell for the Ukraine during WWII-general view.jpg|thumb|274x274px|Монумент полеглим за Україну]]
Сьогодні Терешківці розкішно розкинулись своїми чудовими краєвидами по обидва береги річки Біла Криниця. Село повністю асфальтоване, має газо- і водопровід. Побудовані млин, пекарня, будинок культури, школа, ФАП, торговий центр, обрядовий будинок, чудова зона відпочинку для дітей влітку.
 
У центрі села споруджено монумент борцям за волю України.
 
Величаво підноситься серед села Покровська церква, яка була побудована в 1994&nbsp;р.
 
Але найбільшою гордістю села є його люди. Серед них шановані орденоносці:
 
* Зубко Леонід Антонович
* Ходоровський Віктор Михайлович
* Загоруйко Петро Давидович
* Тимощук Олексій Іванович
* Вавринович Євгенія Іванівна
* Новосад Надія Михайлівна
 
Уславили Терешківці заслужені працівники сільського господарства. Це Мартинюк Володимир Михайлович і Трачевський Михайло Іванович.
 
Наше село виховало високоосвічених людей для різних сфер виробництва. Серед них вчителі, лікарі, економісти, спеціалісти сільського господарства, програмісти, юристи та інші.
 
Пишаємося ми сьогодні й науковими кадрами, босоноге дитинство яких пройшло у нашому селі: Кузьмич Альвіан Ярославович&nbsp;— кандидат технічних наук, старший викладач Національного Аграрного університету в місті Києві.
 
Лінник Єлизавета Сергіївна&nbsp;— доктор економічних наук, професор Черкаського Національного університету.
 
Загоруйко Борис Іванович&nbsp;— кандидат сільськогосподарських наук, голова одного із сільськогосподарських підприємств Костромської області в Росії.
 
Мартинюк Володимир Леонідович&nbsp;— викладач кафедри Близького Сходу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, аташе з культурно-гуманітарних питань та ЗМІ Посольства України в Державі Кувейт
 
''Тож живи сто віків''
 
''Й розквітай, моє рідне село!''
 
''Живіть щасливо і багато, люди!''
 
''Хай тільки спокій, злагода й добро''
 
''У кожнім серці й кожнім домі буде!''<ref name=":0" />
 
== Жителі Терешківців&nbsp;— борці за національну ідею ==
Не обминула наше село і боротьба за національну ідею. Це було напередодні Німецько-радянської війни. У 1939&nbsp;р. в село Терешківці з сусідньої Галичини прибув юнак на прізвище Ковальчук Григорій Павлович. Незадовго став зятем у родині Марчуків.
 
Григорій Павлович був людиною освіченою і мав велику мрію&nbsp;— бачити Україну вільною, самостійною. І своє бачення задумав передати терешківчанам. Навколо себе він об'єднав молодих людей віком 16&nbsp;— 35 років. Їх було 22:
 
* Антонюк Степан Пилипович
* Бойко Іван Ілліч
* Бойко Василь
* Вавринович Клим
* Гуцик Степан Іванович
* Загоруйко Григорій Якович
* Загоруйко Клим Степанович
* Загоруйко Яків
* Ковалишин Семен
* Ковальчук Григорій Павлович
* Качмарук Федір
* Порванський Іван Васильович
* Порванський Семен
* Порванський Олександр
* Порванський Костянтин
* Тимощук Клим Іванович
* Ілов Олександр
* Лотоцький Марко Денисович
* Луцишин Кіндрат
* Штунь Каленик
* Антонюк Михайло Гнатович
* Захарчук Григорій
 
Помічником і однодумцем Ковальчука Г. П. був Гуцик Степан, а основна більшість молодих людей з їхнього оточення були зовсім неграмотні. Дехто читав по складах.
 
Старожили згадують, що ці хлопці, щоб вступити в групу Ковальчука, платили внески. Якою була сума внесків&nbsp;— ніхто не пам'ятає (бо членів групи немає в живих). Тільки дочка страченого в Луцькій тюрмі Порванського Олександра Зайцева Віра згадує: «Тато був зовсім неграмотний. За що загинув&nbsp;— не знаю. Але мама казала, що він ходив до Ковальчука і за це заплатив два рублі.» Отже, внески платили грішми, а іноді й продуктами.
 
Чим же займалися гуртківці? Вони регулярно збирались на сходки. Проводили їх таємно в лісі поблизу села або просто в лузі, посеред поля. Григорій Павлович читав присутнім твори Шевченка, статті із брошур і газет, переконуючи їх, що країна має бути вільною. Вони слухали, часто не розуміючи прочитаного, але вірили переконанням свого керівника і в щасливе майбутнє українського народу. Хто вмів читати&nbsp;— самі читали, а хто вмів писати&nbsp;— переписували собі в зошит найцікавіше про волю України.
 
Дочка Порванського Івана Васильовича Софія Іванівна Тимощук згадує: «Іноді тато давав мені переписувати якісь конспекти. Пам'ятаю, що я писала: „… Україну заплутав червоний імперіалізм…“. Тоді я не розуміла написаного, а тепер переконана, що тато боровся за вільну Україну.»
 
Напередодні 1941&nbsp;р. Г.&nbsp;П.&nbsp;Ковальчука хтось видав властям. Його заарештували і заставили назвати однодумців. У січні 1941&nbsp;р. в сім'ї терешківчан прийшло горе.
[[Файл:Tereshkivtsi Gorokhivskyi Volynska-Monument fellow-villagers who fell for the Ukraine during WWII-details-2.jpg|thumb|398x398px|Вічна пам'ять героям]]
Кожну ніч арештовували 2&nbsp;— 3 чоловіки. Люди жили в страху і тривозі, бо забирали зовсім молодих і невинних хлопців. Всі арештовані були ув'язнені у Луцькій тюрмі. П'ятеро було засуджено до страти: Ковальчука Г. П., Гуцика С. І., Ілова Олександра, Лотоцького Марка, а п'ятого ніхто не пам'ятає. Всіх інших мали вивезти на каторгу, але до Луцька уже підходили фашисти. Вирок суду був ще не виконаний. У тюрмі було неспокійно. В'язнів зігнали в одне приміщення, де було тісно і душно. Почалася жорстока розправа.
 
Антонюк Михайло згадує: «Зчинилася стрілянина. Змішалися живі і мертві. Кров бризкала по стінах, частини людських тіл і нутрощі розліталися в різні сторони&nbsp;— це було справжнє пекло».
 
Двоє наших односельчан під час розстрілу опинилися під трупами і чудом залишилися живі&nbsp;— це Антонюк Михайло і Захарчук Григорій. Вони повернулися додому і до кінця своїх днів прожили в Терешківцях. Проте доля сімей в'язнів Луцької тюрми була важкою і після закінчення війни, адже вони втратили членів своїх родин і ще й стали ворогами для односельчан. Їх підозрювали у зраді Радянської влади, не допомагали у важкі хвилини, насміхалися. Вони пережили все. Час залікував душевні рани. Всі сім'ї стали прекрасними хліборобами, виховали хороших дітей і правнуків. А пам'ять про в'язнів Луцької тюрми, членів їхніх родин, залишилася в наших серцях, як про борців за незалежну Україну.<ref>{{Cite book|title = Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним та окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині. Матеріали XXXI Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції, Луцьк-Горохів, 14—15 травня 2009 року|last = |first = |year = 2009|publisher = |location = Луцьк|pages = 521с, іл.|language = українська|isbn = }}</ref><ref>{{Cite web|url=http://archive.volyn.com.ua/mobile/rss/Baner_volyn.swf?rub=5&article=0&arch=1983|title="Волинь" - незалежна громадсько-політична газета, новини економіки, політики, освіти, культури, спорту, програма телепередач|website=archive.volyn.com.ua|accessdate=2017-06-17}}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
 
== Історія Свято-Покровського храму села Терешківці ==
За переказами старожилів перший храм у селі Терешківці був побудований у XVIII&nbsp;ст. і простояв до I Світової війни, між Росією і Австро-Угорщиною. У селі проходила лінія фронту і під час воєнних дій храм згорів. Пізніше на цьому самому місці місцеві жителі села побудували нову дерев'яну церкву невеличку, на три куполи, акуратну і гарну, обгороджену дерев'яним парканом.
 
Знову ж Друга світова війна, і знову у селі 5 місяців стояла лінія фронту. Село було спалено, і знову згоріла церква (літо 1944&nbsp;р.) У 1948—1949&nbsp;рр. люди побудували невеличку часовню-дзвіницю, де було 4 дзвони і збирались люди для молитви по великих святах. Простояла вона десь до 1971—1972року. Дзвони забрали тодішні партійні люди, що й досі ніхто не знає де вони. Дзвіниця розвалилась. 1989—1991 році на цвинтарі змурували невеличку Каплицю, де святили паску. У 1992 році по проханню парафіян посеред села на новому місці почалось будівництво нової церкви, мурованої. Будували за кошти колгоспу під керівництвом голови Трачевського Михайла Івановича. У 1994 році 13 грудня в день пам'яті святого апостола Андрія Первозванного єпископом Ніфонтом при настоятелі протоієреєві Миколаю було освячено збудований храм і престол в честь Покрови Божої Матері. З 1996 по 1998&nbsp;рр. обслуговував Свято-Покровський храм ієрей Василій Хомляк, настоятель храму с. Угринів. У вересні 1998 року був переведений Архієпископом Ніфонтом із Угринова у Терешківці, де і досі є настоятелем місцевого храму. У 1998 році храм був розписаний і був освячений розпис ікон митрополитом Ніфонтом за настоятеля о. Василія Хомляка. року відбулось урочисте святкування 10-ліття храму з участю митрополита [[Нифонт (Солодуха)|Ніфонта]].<ref>{{Cite web|url = http://gorokhivblag.com.ua/index.php?m=churches&id=3|title = Свято-Покровський храм села Терешківці|last = Протоієрей|first = Василій (Хомляк)|date = |website = http://gorokhivblag.com.ua/|publisher = |language = українська|accessdate = }}</ref>
 
== Населення ==
115

редагувань