Протестантизм: відмінності між версіями

Торгівля [[Індульгенція|індульгенціями]] спричинила виступ німецького богослова [[Мартін Лютер|Мартіна Лютера]] (1483—1546), який 17 жовтня 1517 оприлюднив [[95 тез]] із критикою вчення [[Римо-католицька церква|католицької]] церкви про індульгенції, [[чистилище]], молитви за померлих і спасіння заслугами святих. Лютер відкинув [[Папа Римський|папську]] владу, особливу благодатність священства і його посередництво у спасінні, висунув вимогу спрощення церковної обрядовості й підпорядкування Церкви світській владі. Усе це відповідало інтересам бюргерства і частини шляхти, які створили під керівництвом Лютера і його соратника [[Філіпп Меланхтон|Філіппа Меланхтона]] (1497—1560) поміркований напрям німецької Реформації. [[Лютеранство|Лютерани]] наполягали на особистих стосунках (без будь-яких посередників — Церкви, священикасвященника) людини з Богом. Вони боролися за право кожного християнина самому вільно читати і тлумачити Біблію. Лютер здійснив [[Переклади Біблії|переклад Біблії]] німецькою мовою (католицька церква вимагала від віруючих лише в церкві з уст священикасвященника слухати читання Біблії і лише [[Латинська мова|латиною]]) і зробив її настільною книгою кожної німецької сім'ї. Лютерівський переклад Біблії став взірцем тогочасної [[Німецька мова|німецької]] літературної мови.

Мартін Лютер обґрунтував 3 важливі принципи Протестантизму: спасіння особистою вірою (лат. [[sola fide]]), а не через відпущення гріхів священикамисвященниками; єдиний авторитет — [[Біблія]] ([[sola scriptura]]), а не вчення отців Церкви (див. [[Патристика]]), римських пап чи постанови [[Церковний собор|церковних соборів]]; прощення досягається завдяки Божій милості ([[sola gratia]]), а не через священиківсвященників чи пап. У 1526 [[Рейхстаг|райхстаг]] «[[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії германської нації]]», що засідав у м. [[Шпаєр|Шпайєр]] (Німеччина), на вимогу німецьких князів-лютеран прийняв закон про право кожного німецького князя обирати релігію для себе і своїх підданих. Однак уже 1529-го імперський райхстаг скасував цей закон. У відповідь 5 князів-лютеран і представники 14-ти німецьких міст підписали т. зв. [[Протестація|Протестацію]] — протест проти рішення загальноімперських зборів щодо обмеження поширення лютеранства в Німеччині. Згодом «протестантами» стали називати всіх послідовників нових церковних напрямів, які відділилися в період [[Реформація|Реформації]] від католицизму, а також тих, які з'явилися пізніше в результаті виділення з основних протестантських церков. Ранні протестантські течії — лютеранство, [[цвінгліанство]], [[Кальвіністська церква|кальвінізм]], [[англіканство]] — утворилися в 16 ст. і дали поштовх [[Анабаптисти|анабаптизму]], [[Меноніти|менонітству]], [[Антитринітарії|антитринітаризму]], [[Социніанство|социніанству]]. Організаційна структура протестантських церков була пристосована до нової суспільної і культурної ситуації, нових духовних запитів особистості, яка звільнялася від станово-нормативних пут ([[Аристократія|аристократичних]], [[шляхта (стан)|шляхетських]], [[Священик|священицькихсвященницьких]]).

У 1530-х рр. у Нідерландах сформувалася протестантська течія [[Меноніти в Україні|менонітів]], яку очолив католицький священиксвященник [[Менно Сімонс]] (звідси її назва — меноніти). До основних положень менонітського вчення належать, крім загальнопротестантських принципів, відмова від [[Військовий обов'язок|військової служби]] і [[Присяга|присяги]] та низка інших [[Догмат|догматів]] й приписів, які спричиняли їхнє переслідування в Нідерландах. Меноніти змушені були емігрувати до інших країн, зокрема до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] і Російської імперії. Пізній Протестантизм (кінець 19 — поч. 20 ст.) пов'язаний із виникненням [[Методизм|методистів]], [[Баптизм|баптистів]], [[Адвентизм|адвентистів]], [[Свідки Єгови|свідків Єгови]], [[П'ятдесятники|п'ятдесятників]] та ін.

Майже половина всіх протестантів в Україні є [[Баптизм|баптисти]]. За даними журналу Christianity Today, Україна стала не тільки «[[Біблійний пояс|Біблійним поясом]]» [[Східна Європа|Східної Європи]], а й свого роду «центр церкви, освіти і місії євангельського християнства». Сьогодні Україна є місцем зустрічі євангельського протестантизму в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, де навіть сьогодні існують правові обмеження на діяльність релігійних об'єднань. Ці країни отримують вигоду від публікації літератури в Україні, навчання керівників їх зборів і отримання допомоги у вигляді місіонерів. Українські протестанти порівняноу порівнянні з їхніми західними одновірцями більш консервативні, як в доктрині, так і питаннях моралі .