Токсикологія: відмінності між версіями

# екологічну

 

[[File:Toxicology Research at FDA (NCTR 1193) (6009043040).jpg|thumb|right|255px|<center> {{PAGENAME}} </center>]]

Розділ токсикології, що досліджує захворювання людини, які виникають внаслідок токсичного впливу хімічних сполук з метою наукового обґрунтування методів діагностики профілактики й терапії отруєнь.

 

{{Main|Екологічна токсикологія}}

Наука, що вивчає ефекти впливу токсичних речовин та продуктів їх трансформації на екосистеми та їх кругообіг у біосфері, вплив на живі організми тварин і людини, особливо у харчових ланцюгах. Синонім - екотоксикологія.

 

Починаючи з другої половини XX сторіччя Україна займає одне з провідних місць у світі у питаннях вивчення токсикології пестицидів. 1964 року в Києві старанням академіка Л. І. Медведя було створено перший у світі науково-дослідний інститут гігієни і токсикології пестицидів, полімерів та пластичних мас (сьогодні – Інститут екогігієни ітоксикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України). Вченим цього закладу вперше у світі вдалося здійснити ряд науково-практичних заходів щодо наукового обґрунтування заборони ДДТ, альдріну, дельдріну, ГХЦГ (ізомери гексахлорциклогексану) та інших стійких пестицидів. Українськими вченими також вперше в світі було розроблено концепцію допустимої добової дози (ДДД) пестицидів та інших хімічних речовин. ДДД є базовою величиною для розробки нормативів вмісту пестицидів у харчових продуктах, об’єктах довкілля, а також для обґрунтування гігієнічних регламентів та ін. 1963 року концепцію ДДД було схвалено на першому об’єднаному засіданні Комітету експертів ФАО і комітету ВООЗ щодо залишкових кількостей пестицидів. Уже в незалежній Україні, задовго до підписання [[Стокгольмська конвенція щодо стійких органічних забруднювачів|Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі]], було заборонено використання переважної більшості (9 з 12) стійких органічних забруднювачів, які потім увійшли до списку Конвенції.

 

== Див. також ==