Поділ Кореї: відмінності між версіями

'''Розділення''' Кореї на [[Північна Корея|КНДР]] ї [[Південна Корея|Республіку Корея]] відбулося у 1945&nbsp; році після поразки [[Японія|Японії]], яка до цього [[Корейське генерал-губернаторство|правила]] '''[[Корея|Кореєю]]''', у Другійдругій світовий війні. [[Сполучені Штати Америки|США]] і [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] підписали угоду про спільне управління країною. Лінія розділу зон впливу двох наддержав пройшла по 38-й паралелі. Після [[Корейська війна|Корейської війни]] (1950—1953) дві молоді держави були розділені [[Демілітаризована зона (Корея)|демілітаризованою зоною]]<ref>{{Cite book|url=http://archive.org/details/rethinkingkorean0000stue|title=Rethinking the Korean war : a new diplomatic and strategic history|last=Stueck|first=William Whitney|date=2002|publisher=Princeton, NJ : Princeton University Press}}</ref>.

[[Вінстон Черчилль|У]] листопаді 1943 року Ф.[[Франклін Делано Рузвельт|Франклін Рузвельт]], У.[[Вінстон Черчилль]] і [[Чан Кайші]] зустрілися на [[Перша Каїрська конференція (1943)|Каїрській конференції]] для обговорення долі японських колоній і прийшли до домовленості, що [[Японія]] повинна позбутися всіх територій (у тому числі й Кореї), захоплених нею за допомогою воєнного втручання.

Наприкінці [[Друга світова війна|Другийдругий світової війни]] у серпні 1945 року доля Кореї ще не була зрозумілою. Однак у [[Сполучені Штати Америки|США]] бачили спроби [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] поширити вплив у Республіці Корея і установити там свій уряд. Побоюючись цього, американці вирішили прискорити міри по розповсюдженню свого впливу. 10 серпня [[1945|1945]] року]] двом молодим офіцерам&nbsp;— [[Дін Раск|Діну Раску]] і Чарльзу БонстилуБонстілу було дане завдання створити американську окупаційну зону. [[Делімітація кордонів|Було прийняте рішення]], її кордоном з КНДР буде 38 паралель північної широтышироти. Це рішення було записане у наказ номер один по післевоєнноїповоєнної Японії.

У цюцей поручас жителімешканці Кореї намагалися заповнити адміністративний вакуум у країні. [[6 вересня]] 1945 року у [[Сеул]]і був скликаний конгрес представників як вищий законодавчий орган країни. До уряду увійшли в основному ліві сили.

У серпні 1945 року у КНДР було установлено «Радянське цивільне управління». У лютому [[1948|1946]] року булобув сформованесформований тимчасовий уряд (Тимчасовий Народний Комітет Північної Кореї) з головою [[Кім Ір Сен]]ом. Радянські війська покинули півострів у 1948 році.

Сухопутна лінія розмежування була узгоджена і визнана сторонами конфлікту. Однак у [[Жовте море|Жовтому морі]] лінія розмежування не була узгоджена. Республіка Корея контролює ряд островів уздовж узбережжя КНДР і вважає води навколо островів, своїми. Північна Корея не заперечує належність островів Республіки Корея, але вважає морську зону навколо островів своєю. Як наслідок, обидві сторони вважають перебування кораблів іншої держави у цьому район порушенням кордону з відповідними наслідками у вигляді конфліктів, які доходять до військових сутичок. Ситуація ускладнюється регулярними військовими навчаннями південнокорейських сил і ВМФ США у спірному регіоні. КНДР сприймає навчальні стрілянини, як обстріли своїх суверенних теренів<ref>{{Cite web|title=Troops cross North-South Korea Demilitarized Zone in peace for 1st time ever|url=https://www.cbsnews.com/news/north-korea-south-korea-troops-cross-demilitarized-zone-in-peace-first-time/|website=www.cbsnews.com|accessdate=2020-05-28|language=en-US}}</ref>.

== Перспективи обєднанняоб'єднання ==

У грудні 1991 року у Сеулі було підписано Угоду про примирення і ненапад, співпрацю і обмін між Північчю і Півднем. У цій Угоді особливо зазначалось, що ставлення між КНДР і Республікою Корея не звичайні міждержавні, які тимчасово склалися, а такі котрі скластися у ході просування до возоб'єднання. Сторони взяли на себе обов'язки відмовитися від воєнно-політичної конфронтації, забезпечити разрядкурозрядку і мир, сприяти загальнонаціональним інтересам. Було вирішено сформувати Сучасну воєнну комісію Півночі і Півдня, по розробці мір воєнного довіри. Угода передбачала економічну співпрацю, передусім у освоєнні ресурсів, товарообміні, сучасних інвестиціях, з ціллю пропорційного розвитку національної економіки і підвищення добробуту всієї корейської нації. Було висловлене намір сторін забезпечити вільне пересування і контакти людей, листування, зустрічі, возоб'єднання розділених сімей і родичів. Пропонувало також відновити перервані залізничні і шосейні дороги, відкрити водні і повітряні шляхи.

Починаючи з цієїцього поричасу, КНДР і Республіка Корея роблять дуже невеликі кроки до обєднанняоб'єднання, у видусенсі обмежених представительскихпредставницьких і культурних контактів між населенням, рішення технічних питань по стиковцістикуванню інфраструктур, спільні виступи у деяких видах великого спорту (на Чемпіонаті світу по настільному тенісу 1991 року, виступала поєднана корейська команда), на культурних заходах і тому подібне.