Вікіпедія

Враницький Василь Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
DimonBot (обговорення | внесок)
Боти
32 721 редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{особа}}
'''Враницький Василь Іванович Враницький''' (1785 або 1786 — 2 грудня [[1832]]) — [[полковник]] [[Квартирмейстер|квартирмейстерськоїквартирмейстер]]ської частини, [[декабрист]]. Учасник [[Франко-російська війна 1812|франко-російської війни]].
 
== Біографія ==
За походженням [[Чехи|чех]]. Батько — Ян (Йоганн) Враницький, небагатий празький пивовар, мати — Анна (уроджена Чайкова). У формулярному списку показаний за походженням дворянином — «з дворян [[Королівство Богемія|Богемського королівства]] міста [[Прага|Праги]]». З [[1793]] по [[1797]] рік виховувавсянавчався в празькій [[гімназія|гімназії]]. ВНа службу вступив до [[Австрійська імперія|австрійської]] армії, в [[1803]]–[[1804]] навчався в артилерійській офіцерській школі в [[Прага |Празі]]. У [[1804]]–[[1805]] роках — офіцер 28 піхотного полку, вийшов у відставку в травні [[1805]] року. УНа російську службу вступив [[прапорщик]]ом ву [[Севський 34-й піхотний полк|Севський піхотний полк]] ву [[Пруссія|Пруссії]] під час російсько-французької війни в грудні 1806 року. [[Поручник]] — 7 листопада [[1808]] року, учасник [[Війна четвертої коаліції|кампаній 1806—1807 з Францією]] іта [[Російсько-шведська війна (1808—1809)|війни зі Швецією]], за відміну присвоєне звання поручикапоручника. Переведений ву квартирмейстерську частину — 2 липня [[1812]] року. Учасник [[Франко-російська війна 1812|французько-російської війни 1812 року]] іта [[Війна шостої коаліції|закордонних походів]]. [[Полковник]] з квітня [[1822]] року, обер-квартирмейстер 3 піхотного [[Корпус (армія)|корпусу]].
 
Член [[Південне товариство|Південного товариства]] з [[1824]] року. Знав мету таємного товариства, тобто зміну державного порядку. Наказ про арешт від 5 січня [[1826]] року, заарештований у [[Житомир]]і, доставлений до [[Санкт-Петербург|Петербурга]] з [[Житомир]]аЖитомира на головну гауптвахту 18 січня, 7 лютого був переведений ву [[Петропавлівська фортеця|Петропавлівську фортецю]]. Засуджений за VIII розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року позбавлений чинів і дворянства, засуджений до заслання на поселення вічно. Відправлений у [[Пелим (село)|Пелим]] [[Тобольська губернія|Тобольської губернії]]. Термін посилання скорочений до 20 років&nbsp;— 22 серпня [[1826]] рокутермін поселення скоротили до 20 років. У [[1830]] році у зв'язку з душевною хворобою дозволено перевести в [[Ялуторовськ]]. Відчував крайні матеріальні труднощі, але відмовився від допомоги [[граф]]а П.&nbsp;І.&nbsp;Пйотра Мошинського, який звернувся ву липні 1830 року звернувся з проханням до [[Бенкендорф Олександр Христофорович|Бенкендорфа]] про дозвіл його дружині, графині МошинськийМошинській, доставляти Враницькому щорічно по 1 тис.000 рублів і таку ж суму висилати його батькові, що мешкав у Празі. Помер у [[Ялуторовськ]]у (могила не збереглася). Василю Івановичу Враницькому встановлено пам'ятник у Ялуторовську на старому кладовищі (нині парк Перемоги).<ref>{{Cite web |url=http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |title=Декабристы в Ялуторовске |accessdate=26 серпень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080503032704/http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |archivedate=3 травень 2008 |deadurl=yes }}</ref>▼
Член [[Південне товариство|Південного товариства]] з [[1824]] року. Знав мету таємного товариства, тобто зміну державного порядку.
 
▲Наказ про арешт від 5 січня [[1826]] року, заарештований у [[Житомир]]і, доставлений до [[Санкт-Петербург|Петербурга]] з [[Житомир]]а на головну гауптвахту 18 січня, 7 лютого був переведений в [[Петропавлівська фортеця|Петропавлівську фортецю]]. Засуджений за VIII розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року позбавлений чинів і дворянства, засуджений до заслання на поселення вічно. Відправлений у [[Пелим (село)|Пелим]] [[Тобольська губернія|Тобольської губернії]]. Термін посилання скорочений до 20 років&nbsp;— 22 серпня [[1826]] року. У [[1830]] році у зв'язку з душевною хворобою дозволено перевести в [[Ялуторовськ]]. Відчував крайні матеріальні труднощі, але відмовився від допомоги [[граф]]а П.&nbsp;І.&nbsp;Мошинського, який звернувся в липні 1830 року з проханням до [[Бенкендорф Олександр Христофорович|Бенкендорфа]] про дозвіл його дружині, графині Мошинський, доставляти Враницькому щорічно по 1 тис. рублів і таку ж суму висилати його батькові, що мешкав у Празі. Помер у [[Ялуторовськ]]у (могила не збереглася). Василю Івановичу Враницькому встановлено пам'ятник у Ялуторовську на старому кладовищі (нині парк Перемоги).<ref>{{Cite web |url=http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |title=Декабристы в Ялуторовске |accessdate=26 серпень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080503032704/http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |archivedate=3 травень 2008 |deadurl=yes }}</ref>
Помер у Ялуторовську (могила не збереглася). Василю Івановичу Враницькому встановлено пам'ятник у Ялуторовську на старому кладовищі (нині парк Перемоги).<ref>{{Cite web |url=http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |title=Декабристы в Ялуторовске |accessdate=26 серпень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080503032704/http://www.ikz.ru/siberianway/yalutorovsk-decabr/vranickij.html |archivedate=3 травень 2008 |deadurl=yes }}</ref>
 
== Нагороди ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Враницький_Василь_Іванович