Відмінності між версіями «Серединно-Атлантичний хребет»

Існування хребта на дні Атлантичного океану вперше припустив у 1850 році {{нп|Метью Фонтейн Морі|Метью Фонтейн Морі|en|Matthew Fontaine Maury}}. Його існування відкрито під час експедиції [[Експедиція «Челленджера»|HMS ''Challenger'']] 1872 року.<ref>{{cite book|last1=Hsü|first1=Kenneth J.|title=Challenger at Sea: A Ship That Revolutionized Earth Science|date=1992|publisher=[[Princeton University Press]]|isbn=978-0-691-08735-1|page=57|url=https://books.google.com/books?id=ZlQABAAAQBAJ&pg=PA57}}</ref>&nbsp;— команда науковців на чолі з [[Чарлз Уайвілл Томсон|Чарлзом Уайвіллом Томсоном]] відкрила велике підняття посередині Атлантичного океану, досліджуючи майбутню трасу [[Трансатлантичний телеграфний кабель|трансатлантичного телеграфного кабелю]].<ref>Redfern, R.; 2001: ''Origins, the Evolution of Continents, Oceans and Life'', University of Oklahoma Press, {{ISBN|1-84188-192-9}}, p. 26</ref> Існування хребта було підтверджено сонаром 1925 року<ref>Alexander Hellemans and Brian Bunch, 1989, ''Timeline of Science'', Sidgwick and Jackson, London</ref>, і тоді {{нп|німецька атлантична експедиція|німецькою атлантичною експедицією|en|German Meteor expedition}} було виявлено, що він простягається довкола мису [[Мис Доброї Надії|Доброї Надії]] у [[Індійський океан]].<ref name=Stein>{{Cite web |url=http://ipy.arcticportal.org/ipy-blogs/item/831-a-victory-in-peace-the-german-atlantic-expedition-1925-27 |title=Stein, Glenn, ''A Victory in Peace: The German Atlantic Expedition 1925–27,'' June 2007 |accessdate=10 серпня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140306031429/http://ipy.arcticportal.org/ipy-blogs/item/831-a-victory-in-peace-the-german-atlantic-expedition-1925-27 |archivedate=6 березня 2014 |deadurl=yes }}</ref>
 
У 1950-ті роки під час мапування океанічного дна Землі {{нп|Брюс ХіценГіцен||en|Bruce C. Heezen}}{{нп|Моріс Юїнг||en|Maurice Ewing}}{{нп|Марі Тарп||en|Marie Tharp}}, та інші виявили, що Серединно-Атлантичний хребет має дивну бариметрію долин та хребтів,<ref>{{cite journal | last1 = Ewing | first1 = W.M. | last2 = Dorman | first2 = H.J. | last3 = Ericson | first3 = J.N. | last4 = Heezen | first4 = B.C. | year = 1953 | title = Exploration of the northwest Atlantic mid-ocean canyon | url = | journal = Bulletin of the Geological Society of America | volume = 64 | issue = 7| pages = 865–868 | doi=10.1130/0016-7606(1953)64[865:eotnam]2.0.co;2}}</ref>, центральна долина з яких була сейсмічно активною та епіцентром багатьох землетрусів.<ref>{{cite journal | last1 = Heezen | first1 = B. C. | last2 = Tharp | first2 = M. | year = 1954 | title = Physiographic diagram of the western North Atlantic | url = | journal = Bulletin of the Geological Society of America | volume = 65 | issue = | page = 1261 }}</ref><ref>{{cite journal | last1 = Hill | first1 = M.N. | last2 = Laughton | first2 = A.S. | year = 1954 | title = Seismic Observations in the Eastern Atlantic, 1952 | url = | journal = Proceedings of the Royal Society of London A: Mathematical and Physical Sciences | volume = 222 | issue = 1150| pages = 348–356 | doi=10.1098/rspa.1954.0078}}</ref> Юїнг, Хіцен та Тарп відкрили, що хребет є частиною практично безперервної 40 000-кілометрової системи серединно-океанічних хребтів на дні всіх океанів Землі.<ref>{{cite book |first=Edgar W. |last=Spencer |year=1977 |title=Introduction to the Structure of the Earth |edition=2nd |publisher=McGraw-Hill |location=Tokyo |isbn=978-0-07-085751-3 |url=https://books.google.com/books?id=uAi0AAAAIAAJ }}</ref> Відкриття цієї світової системи хребтів призвело до формування теорії [[спрединг]]у океанічного дна і загального прийняття теорії [[Альфред Лотар Вегенер|Вегенера]] про [[Дрифтова гіпотеза|дрифт континентів]] і їх розширення у модифікованій формі [[Тектоніка плит|тектоніки плит]]. Хребет вважається основною причиною розриву гіпотетичного [[суперконтинент]]у [[Пангея]], який почався 180&nbsp;млн років тому.
 
== Див. також ==
162 751

редагування