Кармазіна Марія Степанівна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
M13sd (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
M13sd (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 32:
 
== Біографія ==
'''Рід.''' Народилася у родині лікаря Степана Петровича Костецького та Наталії Андріївни (уродженої Швець). Батько й мати були нащадками українських козацько-селянських родів. Як свідчить сімейна генеалогія, збережена освіченими членами роду (як в усній, так і письмовій формах), починаючи із ХVІІІ  століття щонайменше сім поколінь Костецьких мешкали у с. [[Веприк (Фастівський район)|Веприк]], що неподалік [[Фастів|Фастова]] [[Київська область|Київської області]]; Швеці були вихідцями із [[Тальне|Тального]] на Черкащині.
 
'''Освіта.''' Закінчила Бишівську середню школу (1974 р. — вісім класів, у 1975 р. після екстернату на відмінно склала іспити та здобула загальну середню освіту); 1978 р. — Київське державне музичне училище ім.  Р. М. Глієра (нині  — [[Київська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра]]; 1985 р. з відзнакою — історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині — [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова]]); 1999 р. — докторантуру Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.  І.  Ф.  Кураса НАН України.
 
'''Наукові ступені.''' У березні 1989&nbsp;р. здобула ступінь кандидата історичних наук (тема: «Діяльність добровільних товариств Української РСР у період соціалістичної реконструкції народного господарства. 1926—1936», науковий керівник — доктор історичних наук, професор [[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький Станіслав Владиславович]]); у травні 1999&nbsp;р.&nbsp;— ступінь доктора політичних наук (тема: «Ідея державності в українській політичній думці. Кінець ХІХ&nbsp;— початок ХХ&nbsp;століття», науковий консультант&nbsp;— доктор історичних наук, професор [[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Юрій Іванович]]) <ref>[http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/kv_08.pdf Шкляр&nbsp;Л. Кармазіна Марія Степанівна. Політологічний словник&nbsp;/ За ред. М.&nbsp;Ф.&nbsp;Головатого та В.&nbsp;Антонюка. К.: МАУП, 2005. С.&nbsp;365.]</ref>.
 
У 1985—1986&nbsp;рр. працювала лаборантом кафедри політекономії, завідувачкою кабінетом кафедри історії СРСР у КДПІ ім.&nbsp;О.&nbsp;М.&nbsp;Горького; з 1986&nbsp;р. до 1991&nbsp;р.&nbsp;— науково-допоміжним співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України ; упродовж 1991—2002 рр. пройшла шлях від завідувачки кабінетом українознавства, старшого викладача та доцента кафедри філософії Київського торгово-економічного інституту (нині&nbsp;— Київський національний торговельно економічний університет) до професора кафедри філософських та соціальних наук<ref>[http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/kv_08.pdf Шкляр&nbsp;Л. Кармазіна Марія Степанівна. Політологічний словник&nbsp;/ За ред. М.&nbsp;Ф.&nbsp;Головатого та В.&nbsp;Антонюка. К.: МАУП, 2005. С.&nbsp;365.]</ref>. З 2002&nbsp;р. працює у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім.&nbsp;І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України: у 2002—2008&nbsp;рр. обіймала посаду головного наукового співробітника відділу соціально-політичної історії, упродовж 2008—2010&nbsp;— посаду головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки; з 2010 р. по теперішній час очолює відділ соціально-політичної історії ІПіЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАНУ <ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/25_rokiv_200.pdf 25 років наукового пошуку. 25 років Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України] / Упорядники Майборода О.М. (керівник), Перевезій В.О., Войналович &nbsp;В.А., Кармазіна &nbsp;М.С., Михальченко &nbsp;М.І., Панчук&nbsp;М.І., Рудич&nbsp;Ф.М. К.: ІПіЕНД ім. І. &nbsp;Ф. &nbsp;Кураса НАН &nbsp;України, 2016. С.&nbsp;8].</ref>.
 
З 1999&nbsp;р. по теперішній час&nbsp;— професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»<ref>[https://www.ukma.edu.ua/index.php/osvita/fakulteti/fsnst/kafedra-politologiji/vykladachi Викладачі кафедри політології]</ref>.
 
Член громадської організації «Українська Академія політичних наук» (з 2004 р.&nbsp;— член-кореспондент, з 2010 р.&nbsp;— академік).
Рядок 52:
У монографії «Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ&nbsp; – початок ХХ&nbsp;століття) (1999)», приділивши значну увагу становленню інтелектуальної еліти на українських землях, М. Кармазіна проаналізувала особливості її формування як, власне, української. Новації дослідження полягали у виокремленні та обґрунтуванні етапів інтелектуального визрівання еліти — українознавчого, українофільського та, зрештою, українського, кожен з яких характеризувався пошуком/трансформацією ідейних настанов, політичною боротьбою, моральним напруженням українських (не стільки за походженням, як за самосвідомістю) індивідів, які довели право української нації та її спроможність на створення власної державності.
 
Наслідком заглиблення у складну проблематику розвитку української інтелектуальної еліти стали публікації, присвячені як прихильникам ідеї федералізму в її середовищі на зламі ХІХ&nbsp;— ХХ&nbsp;століть, так і самостійницької. Зокрема&nbsp;— статті, присвячені Юліану Охримовичу, Михайлу Драгоманову, Миколі Міхновському, Степану Рудницькому, Богдану Кістяківському та ін.; монографія «Леся Українка» (2003); розділи у І томі шеститомного видання «Політична історія України. ХХ століття» — «На зламі століть (кінець ХІХ ст.&nbsp;— 1917&nbsp;р.)» (2002), у яких, аналізуючи тогочасну українську самосвідомість, глибину рефлексій еліти над проблемою інтересів української нації, що віддзеркалилося, з-поміж іншого, у процесі становлення української багатопартійності, проаналізувала феномен перебування «великоросів» на «роздоріжжі ідей та ідеалів», політичні практики російських ліворадикалів, конституціоналістів, монархістів, а також особливості процесу пошуку євреями та поляками, що мешкали на українських землях, політичної ідентифікації <ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychna-istoriia-ukrainy-xx-st-u-6-t-t-1-na-zlami-stolit-kinets-xix-st-1917-r/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Наддніпрянська Україна в умовах системної загальноросійської кризи]&nbsp;// Політична історія україни XX &nbsp;ст.: У 6 &nbsp;Т. Т. &nbsp;1: На зламі століть (кінець XIX &nbsp;ст.&nbsp;– 1917&nbsp;р.)&nbsp;/ Ю. &nbsp;А. &nbsp;Левенець (кер.), Л. &nbsp;П. &nbsp;Нагорна, М.&nbsp;С.&nbsp;Кармазіна. 2002. C.&nbsp;93-14493—144.</ref>. Окрему увагу дослідниця приділила парадоксам стрімкої політизації українства у ході російської революції 1905—1907&nbsp;рр.<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychna-istoriia-ukrainy-xx-st-u-6-t-t-1-na-zlami-stolit-kinets-xix-st-1917-r/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Революція 1905-1907&nbsp;рр. в Україні: парадокси стрімкої політизації]&nbsp;// Політична історія україни XX&nbsp;ст.: У 6&nbsp;Т. Т.&nbsp;1: На зламі століть (кінець XIX&nbsp;ст.&nbsp;– 1917&nbsp;р.)&nbsp;/ Ю.&nbsp;А.&nbsp;Левенець (кер.), Л.&nbsp;П.&nbsp;Нагорна, М.&nbsp;С.&nbsp;Кармазіна. 2002. C.&nbsp;145—218.</ref>, осмисленню інтелектуальною елітою західноукраїнських земель здобутків і втрат українців упродовж ХІХ&nbsp;століття, пробудження партійного життя у регіоні наприкінці ХІХ&nbsp;— початку ХХ&nbsp;століть та подальшу боротьбу представників української нації за свої права<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychna-istoriia-ukrainy-xx-st-u-6-t-t-1-na-zlami-stolit-kinets-xix-st-1917-r/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Західна Україна на шляхах політичної ідентифікації]&nbsp;// Політична історія україни XX&nbsp;ст.: У 6&nbsp;Т. Т.&nbsp;1: На зламі століть (кінець XIX&nbsp;ст.&nbsp;– 1917&nbsp;р.)&nbsp;/ Ю.&nbsp;А.&nbsp;Левенець (кер.), Л.&nbsp;П.&nbsp;Нагорна, М.&nbsp;С.&nbsp;Кармазіна. 2002. C.&nbsp;219–268.</ref>.
 
Після постання України як незалежної держави з’явилася низка досліджень М. Кармазіної, присвячених політичним інститутам та процесам в Україні початку ХХІ&nbsp;століття. Зокрема, статті&nbsp;— «Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991—1994&nbsp;рр.)»<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8898/6-karmazina.pdf?sequence=1 Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991–1994&nbsp;рр.).] ''Політичний менеджмент''. 2005. №&nbsp;6. С.&nbsp;49–57.</ref> (2005); «Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychnyj-menedzhment-4-2008/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період.] ''Політичний менеджмент.'' 2008. №&nbsp;4. С.&nbsp;33–47.</ref> (2008); монографія «Інститут президентстваПрезидентство: український варіант»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/knyga_prez_42.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Президентство: український варіант]&nbsp;/ НАНУ, ІПіЕНД ім.&nbsp;І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса. К., 2007. 365&nbsp;с.</ref> (2007; посвята&nbsp;— матері, яка свого часу самотужки забезпечувала інтелектуальні, фінансові та ін. умови для особистісного зростання найменшої доньки). У монографії із залученням широкого масиву первинних джерел та емпіричного матеріалу (що є відмітною рисою кожного дослідження науковиці) було проаналізовано особливості президентства Л.&nbsp;Кравчука та Л.&nbsp;Кучми: процес «нагромадження влади» президентами та декларування реформ, метання між Заходом і Москвою, популізм та авторитарні устремління, роль президентів у економічній деградації країни, розростанні корупції (як прояву їх «первісного гріха»), формуванні феномену «партія влади», специфіку протистояння з парламентською опозицією та суспільством, що перебувало під «пресом цензури та нагляду», тощо.
 
Подальший інтерес М.&nbsp;Кармазіної до інститутінституту президентства по-своєму віддзеркалився у таких статтях, як «Еволюція структури президентського Cекретаріату»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychnyj-menedzhment-3-2009/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Еволюція структури президентського Cекретаріату.] ''Політичний менеджмент.'' 2009. №&nbsp;3. С.&nbsp;60–68.</ref> (2009), «Інститут президентства: між авторитаризмом і демократією»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/dopovidi_94.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Інститут президентства: між авторитаризмом і демократією.] ''Сучасна українська політика. Аналітичні доповіді Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України.'' К.: ІПІЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України, 2009. С.&nbsp;29–38.</ref> (2009), «Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005&nbsp;— поч. 2010&nbsp;рр.)<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/08/karmazina_prioritety.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005&nbsp;– поч. 2010&nbsp;рр.).] ''Політичний менеджмент.'' 2010. №&nbsp;4. С.&nbsp;53–64.</ref><ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/08/karmazina_priorytety.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Пріоритети й орієнтири Віктора Ющенка: аналіз президентських документів (2005&nbsp;– поч. 2010&nbsp;рр.).] ''Політичний менеджмент.'' 2010. №&nbsp;5. С.&nbsp;50–67.</ref> (2010) та ін.
 
Проблемами формування та функціонування влади в державі здобули висвітлення у низці аналітичних доповідей, що в різні роки були підготовлені ІПіЕНД НАНУ ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса, і в яких М.&nbsp;Кармазіна виступала одним з авторів чи співавторів (напр., у доповідях: «Національний суверенітет України в умовах глобалізації: Національна доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/natsionalnyj-suverenitet-ukrainy-v-umovakh-hlobalizatsii-natsionalna-dopovid/ ''Національний суверенітет України в умовах глобалізації:''] Національна доповідь (у співавторстві). К.: Парламентське вид-во, 2011. 112&nbsp;с.</ref>, 2011; «Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою&nbsp;/ Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/donbas-u-systemi-informatsijnoi-bezpeky-derzhavy-rehionalni-osoblyvosti-zovnishni-vyklyky-instrumenty-borotby-z-antyukrainskoiu-propahandoiu-analitychna-dopovid/ Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Інформаційний простір Донеччини: регіональні особливості.] ''Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою''&nbsp;/ Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України, 2015. С.&nbsp;35–63.</ref>, 2015; «Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації&nbsp;/ Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/superechnosti_193.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Суперечності ідентичностей у сучасній Україні: підстави, прояви, ризики.] ''Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації'' / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України, 2015. С.&nbsp;7–32.</ref>, 2015; «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: Національна доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/civilization_Ukraine_site_210.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь]&nbsp;/ ред. кол.: С.&nbsp;І.&nbsp;Пирожков, О.&nbsp;М. Майборода, Ю.&nbsp;Ж.&nbsp;Шайгородський та ін. (одна з авторів) ; ІПіЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України.&nbsp;– К.: НАН&nbsp;України, 2016. 284&nbsp;с.</ref>, 2016; «Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991—2014&nbsp;рр.)&nbsp;/ Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/polit_process_209.pdf Карамазіна&nbsp;М.&nbsp;С. Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991–початок 2014 рр.).] ''Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.)'' / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім.&nbsp;І.&nbsp;Ф. Кураса НАН України, 2016. С.&nbsp;6–32.</ref>, 2016 та ін.), у таких статтях, як: «Fake-утворення і mock-об’єкти у контексті виборів до Верховної Ради України 2012&nbsp;р.» (2013), «Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991&nbsp;— початок 2014&nbsp;рр.)» (2013) тощо.
 
Інститут політичних партій в Україні здобув висвітлення у об’ємній вступній статті під назвою «Українська багатопартійність: становлення та розвиток» до енциклопедичного довідника «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х&nbsp;— початок 2012&nbsp;р.)» (2012), як і низці інших статей у зазначеному довіднику, що були присвячені окремим політичним партіям та їх лідерам, а також у статті «Українські політичні партії: 2013&nbsp;рік» (2014), невеликій монографії «Політичні партії в Україні. 2014—2017&nbsp;рр.» (2018) та в інших публікаціях.