Кармазіна Марія Степанівна: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
M13sd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
M13sd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 32:
== Біографія ==
'''Рід.''' Народилася у родині лікаря Степана Петровича Костецького та Наталії Андріївни (уродженої Швець). Батько й мати були нащадками українських козацько-селянських родів. Як свідчить сімейна генеалогія, збережена освіченими членами роду (як в усній, так і письмовій формах), починаючи із ХVІІІ
'''Освіта.''' Закінчила Бишівську середню школу (1974 р. — вісім класів, у 1975 р. після екстернату на відмінно склала іспити та здобула загальну середню освіту); 1978 р. — Київське державне музичне училище ім.
'''Наукові ступені.''' У березні 1989 р. здобула ступінь кандидата історичних наук (тема: «Діяльність добровільних товариств Української РСР у період соціалістичної реконструкції народного господарства. 1926—1936», науковий керівник — доктор історичних наук, професор [[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький Станіслав Владиславович]]); у травні 1999 р. — ступінь доктора політичних наук (тема: «Ідея державності в українській політичній думці. Кінець ХІХ — початок ХХ століття», науковий консультант — доктор історичних наук, професор [[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Юрій Іванович]]) <ref>[http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/kv_08.pdf Шкляр Л. Кармазіна Марія Степанівна. Політологічний словник / За ред. М. Ф. Головатого та В. Антонюка. К.: МАУП, 2005. С. 365.]</ref>.
У 1985—1986 рр. працювала лаборантом кафедри політекономії, завідувачкою кабінетом кафедри історії СРСР у КДПІ ім. О. М. Горького; з 1986 р. до 1991 р. — науково-допоміжним співробітником Інституту історії партії при ЦК Компартії України ; упродовж 1991—2002 рр. пройшла шлях від завідувачки кабінетом українознавства, старшого викладача та доцента кафедри філософії Київського торгово-економічного інституту (нині — Київський національний торговельно економічний університет) до професора кафедри філософських та соціальних наук<ref>[http://maup.com.ua/assets/files/lib/book/kv_08.pdf Шкляр Л. Кармазіна Марія Степанівна. Політологічний словник / За ред. М. Ф. Головатого та В. Антонюка. К.: МАУП, 2005. С. 365.]</ref>. З 2002 р. працює у Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: у 2002—2008 рр. обіймала посаду головного наукового співробітника відділу соціально-політичної історії, упродовж 2008—2010 — посаду головного наукового співробітника відділу теорії та історії політичної науки; з 2010 р. по теперішній час очолює відділ соціально-політичної історії ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАНУ <ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/25_rokiv_200.pdf 25 років наукового пошуку. 25 років Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України] / Упорядники Майборода О.М. (керівник), Перевезій В.О., Войналович
З 1999 р. по теперішній час — професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»<ref>[https://www.ukma.edu.ua/index.php/osvita/fakulteti/fsnst/kafedra-politologiji/vykladachi Викладачі кафедри політології]</ref>.
Член громадської організації «Українська Академія політичних наук» (з 2004 р. — член-кореспондент, з 2010 р. — академік).
Рядок 52:
У монографії «Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – початок ХХ століття) (1999)», приділивши значну увагу становленню інтелектуальної еліти на українських землях, М. Кармазіна проаналізувала особливості її формування як, власне, української. Новації дослідження полягали у виокремленні та обґрунтуванні етапів інтелектуального визрівання еліти — українознавчого, українофільського та, зрештою, українського, кожен з яких характеризувався пошуком/трансформацією ідейних настанов, політичною боротьбою, моральним напруженням українських (не стільки за походженням, як за самосвідомістю) індивідів, які довели право української нації та її спроможність на створення власної державності.
Наслідком заглиблення у складну проблематику розвитку української інтелектуальної еліти стали публікації, присвячені як прихильникам ідеї федералізму в її середовищі на зламі ХІХ — ХХ століть, так і самостійницької. Зокрема — статті, присвячені Юліану Охримовичу, Михайлу Драгоманову, Миколі Міхновському, Степану Рудницькому, Богдану Кістяківському та ін.; монографія «Леся Українка» (2003); розділи у І томі шеститомного видання «Політична історія України. ХХ століття» — «На зламі століть (кінець ХІХ ст. — 1917 р.)» (2002), у яких, аналізуючи тогочасну українську самосвідомість, глибину рефлексій еліти над проблемою інтересів української нації, що віддзеркалилося, з-поміж іншого, у процесі становлення української багатопартійності, проаналізувала феномен перебування «великоросів» на «роздоріжжі ідей та ідеалів», політичні практики російських ліворадикалів, конституціоналістів, монархістів, а також особливості процесу пошуку євреями та поляками, що мешкали на українських землях, політичної ідентифікації <ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychna-istoriia-ukrainy-xx-st-u-6-t-t-1-na-zlami-stolit-kinets-xix-st-1917-r/ Карамазіна М. С. Наддніпрянська Україна в умовах системної загальноросійської кризи] // Політична історія україни XX ст.: У 6 Т. Т. 1: На зламі століть (кінець XIX ст. – 1917 р.) / Ю. А. Левенець (кер.), Л. П. Нагорна, М. С. Кармазіна. 2002. C.
Після постання України як незалежної держави з’явилася низка досліджень М. Кармазіної, присвячених політичним інститутам та процесам в Україні початку ХХІ століття. Зокрема, статті — «Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991—1994 рр.)»<ref>[http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8898/6-karmazina.pdf?sequence=1 Карамазіна М. С. Демократи, соціалісти й «третя сила» в боротьбі за владу в Україні (1991–1994 рр.).] ''Політичний менеджмент''. 2005. № 6. С. 49–57.</ref> (2005); «Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/politychnyj-menedzhment-4-2008/ Карамазіна М. С. Кланова конкуренція у «післяпомаранчевий» період.] ''Політичний менеджмент.'' 2008. № 4. С. 33–47.</ref> (2008); монографія «
Подальший інтерес М. Кармазіної до
Проблемами формування та функціонування влади в державі здобули висвітлення у низці аналітичних доповідей, що в різні роки були підготовлені ІПіЕНД НАНУ ім. І. Ф. Кураса, і в яких М. Кармазіна виступала одним з авторів чи співавторів (напр., у доповідях: «Національний суверенітет України в умовах глобалізації: Національна доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/natsionalnyj-suverenitet-ukrainy-v-umovakh-hlobalizatsii-natsionalna-dopovid/ ''Національний суверенітет України в умовах глобалізації:''] Національна доповідь (у співавторстві). К.: Парламентське вид-во, 2011. 112 с.</ref>, 2011; «Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою / Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/publication/donbas-u-systemi-informatsijnoi-bezpeky-derzhavy-rehionalni-osoblyvosti-zovnishni-vyklyky-instrumenty-borotby-z-antyukrainskoiu-propahandoiu-analitychna-dopovid/ Карамазіна М. С. Інформаційний простір Донеччини: регіональні особливості.] ''Донбас у системі інформаційної безпеки держави: регіональні особливості, зовнішні виклики, інструменти боротьби з антиукраїнською пропагандою'' / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. С. 35–63.</ref>, 2015; «Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації / Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/superechnosti_193.pdf Карамазіна М. С. Суперечності ідентичностей у сучасній Україні: підстави, прояви, ризики.] ''Суперечності ідентичностей в Україні та шляхи їх регулювання в контекстах політики громадянської консолідації української нації'' / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015. С. 7–32.</ref>, 2015; «Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: Національна доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/civilization_Ukraine_site_210.pdf Карамазіна М. С. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і стратегія дії: національна доповідь] / ред. кол.: С. І. Пирожков, О. М. Майборода, Ю. Ж. Шайгородський та ін. (одна з авторів) ; ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К.: НАН України, 2016. 284 с.</ref>, 2016; «Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991—2014 рр.) / Аналітична доповідь»<ref>[https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/polit_process_209.pdf Карамазіна М. С. Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991–початок 2014 рр.).] ''Політичний процес в Автономній Республіці Крим: особливості, суперечності, прорахунки (1991–2014 рр.)'' / Аналітична доповідь. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2016. С. 6–32.</ref>, 2016 та ін.), у таких статтях, як: «Fake-утворення і mock-об’єкти у контексті виборів до Верховної Ради України 2012 р.» (2013), «Становлення та трансформація політичної влади в Автономній Республіці Крим (1991 — початок 2014 рр.)» (2013) тощо.
Інститут політичних партій в Україні здобув висвітлення у об’ємній вступній статті під назвою «Українська багатопартійність: становлення та розвиток» до енциклопедичного довідника «Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 р.)» (2012), як і низці інших статей у зазначеному довіднику, що були присвячені окремим політичним партіям та їх лідерам, а також у статті «Українські політичні партії: 2013 рік» (2014), невеликій монографії «Політичні партії в Україні. 2014—2017 рр.» (2018) та в інших публікаціях.
|