Відмінності між версіями «Народно-демократична партія (Україна)»

Восени [[1998]] року в партії сформувалося два крила: опозиційне до курсу президента Леоніда Кучми ([[Анатолій Матвієнко]], [[Володимир Філенко]], [[Стецьків Тарас Степанович|Тарас Стецьків]], [[Юрій Сахно]], [[Безпалий Борис Якович|Борис Безпалий]], [[Білоус Артур Олександрович|Артур Білоус]]), та пропрезидентське ([[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерій Пустовойтенко]], [[Плющ Іван Степанович|Іван Плющ]], [[Кінах Анатолій Кирилович|Анатолій Кінах]], [[Толстоухов Анатолій|Анатолій Толстоухов]], [[Кушнарьов Євген Петрович|Євген Кушнарьов]], [[Безсмертний Роман Петрович|Роман Безсмертний]]). I етап IV з'їзду НДП, який розпочав свою роботу [[22 листопада]] [[1998]] року, ухвалив нову редакцію Статуту партії та Концепцію вимог НДП до кандидата в Президенти України на виборах у жовтні [[1999]] року. Представники «опозиціонерів» в НДП запропонували Л. Кучмі підписати угоду з партією про те, на яких умовах партія його підтримає. Але той відмовився, заявивши, що обирається народом і підзвітний народові, а не окремій партії. На II етапі ([[14 травня|14 —]] [[15 травня]] [[1999]] року) делегати IV з'їзду НДП проголосували за підтримку Л. Кучми на виборах Президента України. Голосування проводилось двіічі за один день, Перше з них голосів на підтримку Кучми не дало. Другий раз голоси рахували під керівництом Івана Степановича, і на цей раз Кучму підтримали, Анатолій Матвієнко склав повноваження Голови НДП і припинив членство в партії, але бенкет після з'їзду у готелі "Київ" відвідав, де багато однопартійців неофіційно висловлювали йому свою підтримку. Разом із ним з НДП вийшли також [[Філенко Володимир Пилипович|Володимир Філенко]], [[Олександр Ємець]], [[Стецьків Тарас Степанович|Тарас Стецьків]], [[Білоус Артур Олександрович|Артур Білоус]], Борис Безпалий, [[Костянтин Ситник]], [[Юрій Сахно]], [[Сергій Подгорний]], [[Коліушко Ігор Борисович|Ігор Коліушко]] та частина пересічних партійців. Головою Народно-демократичної партії з'їзд обрав [[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерія Пустовойтенка]] (на той час&nbsp;— прем'єр-міністра України)<ref>[http://4vlada.net/partii-lidery/rіshennya-tsіnoyu-rozkolu Рішення ціною розколу?]</ref>. Щоправда, після перемоги Л. Кучми на президентських виборах В. Пустовойтенко не був перезатверджений парламентом на цій посаді.