Гендерно-нейтральна мова: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ата (обговорення | внесок) м Ата перейменувала сторінку з Гендерно-нейтральна мова. Займенник третьої статі на Гендерно-нейтральна мова |
Vikimer (обговорення | внесок) |
||
Рядок 38:
Державний статус української мови було визнано у 1989 році ще в часи [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]], а в 1996 році роль української мови як єдиної державної мови в Україні була закріплена статтею 10 [[Конституція України|Конституції України]]. Деякі дослідники підкреслюють, що на розвиток сучасної української мови значним чином вплинули політичні та економічні події часу та історії України загалом. Наприклад, у часи роздробленості сформувалось підґрунтя для виникнення великої кількості [[Діалекти української мови|діалектів]], присутніх в українській мові зараз<ref name="Bilaniuk"/>.
Для вивчення гендерної структури мови важливим є вплив радянської ідеології. У часи СРСР у суспільстві існували специфічні рольові контракти, які регулювали позицію та роль жінок у суспільстві. Загалом, можна виділити офіційний контракт, який розглядає жінку як працюючу матір, що поєднує денну роботу з піклуванням про родину, повсякденний контракт, який регламентує більшу залученість жінки до хатніх справ, та тіньовий контракт, до якого входить те, що у суспільстві
Хоча зараз існують тенденції до відходження від способів взаємодії, укладених у той час, деякі з них залишаються вкоріненими у мові. Найбільш гендерно-поляризованим інститутом залишається [[ринок праці]]. Найбільше це проявляється у розділенні професій на «жіночі» та «чоловічі»<ref name="Марценюк2017"/>. Таким чином, певні професії
Окрім цього, впровадження гендерно-нейтральної мови в Україні ускладнюється специфікою граматичної структури мови загалом. Українська мова, так само як [[Російська мова|російська]], [[Польська мова|польська]], [[Німецька мова|німецька]] тощо, має «гендеровану» систему [[Відмінок|відмінювання]]. Так, в українській мові на відміну від, наприклад, англійської мови, дієсловам присвоюються закінчення залежно від статі адресата (наприклад, «він/вона сказав/сказала» та «ти зробив/зробила» на противагу англійським «he/she said» та «you did»).
Специфіка лінгвістичної структури української мови робить запровадження першого та другого типів гендерно-нейтральної мови майже неможливим, оскільки потребує кардинальної реструктурації мови. Проте, третій тип гендерно-інклюзивної мови у останні роки{{Коли}} стає все більш популярним. Все частіше у наукових та публіцистичних працях і, навіть, у повсякденній мові використовуються так звані [[фемінітиви]] — іменники, до яких додаються суфікси –к–, –ин– або –иц– для утворення «жіночого» аналога для професій, назв та прикметників, які існують лише у чоловічому роді. Наприклад, директор — директорка, лікар — лікарка, підприємець — підприємиця, видавець — видавчиня, тощо<ref name="Ящук"/>.
Слід зазначити, що ряд літераторів, істориків та діячів культури виступають проти фемінітивів й не використовують їх, або ж, навпаки, використовують виключно задля насмішки.
== Примітки ==
| |||