Васко да Гама: відмінності між версіями

1914 байтів вилучено ,  1 рік тому
→‎Перша подорож: Додані ілюстрації
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(→‎Перша подорож: Додані ілюстрації)
 
Ще з часів принца [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавця]] (1394—1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до [[Індія|Індії]], адже з Індії в [[Європа|Європу]] постачалися [[прянощі]], [[шовк]]ові [[тканина|тканини]], [[ювелірні вироби]] і [[слонова кістка]]. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе [[мито]] з купців; далі товар потрапляв у руки [[Генуезька республіка|генуезьких]] та [[Венеційська республіка|венеційських]] купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасоткратно. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті [[Азорські острови]] і острів [[Мадейра (острів)|Мадейра]], в 1444 р. [[Дініш Діаш]] досягнув крайньої західної точки Африки — [[Зелений Мис|Зеленого мису]], а в 1455 р. венеціанець [[Альвізе Кадамосто]] вдкрив острови Кабо-Верде і гирло р.Гамбія.
 
[[Файл:Cross daGama2.jpg|thumb|right|180пкс|Пам'ятник на честь переходу через [[мис Доброї Надії]], [[Південна Африка]] (оригінальний хрест втрачено)]]
 
Проте лише через сорок років, зимою [[1487]]–[[1488]] [[Бартоломеу Діас|Бартоломеу Діашу]] вдалося досягти Мису Доброї Надії на півдні Африки, де берегова лінія Африканського континенту вперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський.
== Перша подорож ==
{{main|Відкриття морського шляху до Індії}}
[[Файл:A chegada de Vasco da Gama a Calicute em 1498.jpg|міні|Прийом Васко да Гами в Калікуті|320x320пкс]]
 
У середині 1490-х років король [[Мануель I (король Португалії)|Мануель I]] доручив довершити справу Васко да Гама. 8 липня [[1497]] його експедиція в складі чотирьох кораблів із командою у 170 осіб, головним керманичем [[Перу ді Аленкер]]ом (раніше супроводжував Бартоломеу Діаша), з товмачами з [[арабська мова|арабської]] і [[банту (мови)|банту]] вийшла з гирла річки [[Тежу]] неподалік [[Лісабон]]а.
У середині 1490-х років король [[Мануель I (король Португалії)|Мануель I]] доручив довершити справу Васко да Гама. Експедиція була ретельно підготовлена. Спеціально для неї ще за життя короля [[Жуан II|Жуана II]] під керівництвом досвідченого мореплавця [[Бартоломеу Діаш]]а, який раніше розвідав шлях навколо Африки і знав, кораблі якої конструкції потрібні для плавання в тих водах, були побудовані чотири кораблі. «[[São Gabriel (1497)|Сан-Габрієль]]» (флагманський корабель) і «Сан-Рафаель» під командуванням брата Васко да Гами, Пауло, являли собою так звані «нау» — великі трищоглові кораблі водотоннажністю 120—150 тонн, з чотирикутними вітрилами, більш легка та маневрена [[каравела]] «Берріу» з косими вітрилами (капітан — Ніколау Коельо) і невідоме транспортне судно для перевезення припасів під командуванням Гонсалу Нуніша.
 
Незабаром кораблі португальців досягли [[Канарські острови|Канарських островів]], що належали [[Кастилія|Кастилії]], але Васко да Гама наказав обійти їх стороною, не бажаючи видавати іспанцям справжню мету експедиції. Коротка зупинка була зроблена на островах [[Кабо-Верде]], що належали Португалії, де флотилія змогла поповнити припаси. Десь поблизу берегів [[Сьєрра-Леоне]] да Гама за порадою [[Бартоломеу Діаш]]а (чий корабель на перших порах плив з ескадрою, а потім попрямував до фортеці [[Сан-Жоржи-да-Міна]] на [[Гвінейська затока|Гвінейському узбережжі]]), аби уникнути зустрічних вітрів, рушив на південний захід і заглибився в Атлантичний океан, лише після екватора повернув знову на південний схід. Минуло більше трьох місяців, перш ніж португальці знову побачили землю<ref>Pathfinders: Fernandez-Armesto, Felipe (2006). Pathfinders: A Global History of Exploration, 2006, W. W. Norton & Company, isbn= 0-393-06259-7, pages= 177—178</ref>.
8 липня [[1497]] його експедиція в складі чотирьох кораблів із командою у 170 осіб, головним керманичем [[Перу ді Аленкер]]ом (раніше супроводжував Бартоломеу Діаша), з товмачами з [[арабська мова|арабської]] і [[банту (мови)|банту]] вийшла з гирла річки [[Тежу]] неподалік [[Лісабон]]а.
 
Незабаром кораблі португальців досягли [[Канарські острови|Канарських островів]], що належали [[Кастилія|Кастилії]], але Васко да Гама наказав обійти їх стороною, не бажаючи видавати іспанцям справжню мету експедиції. Коротка зупинка була зроблена на островах [[Кабо-Верде]], що належали Португалії, де флотилія змогла поповнити припаси. Десь поблизу берегів [[Сьєрра-Леоне]] да Гама за порадою [[Бартоломеу Діаш]]а (чий корабель на перших порах плив з ескадрою, а потім попрямував до фортеці [[Сан-Жоржи-да-Міна]] на [[Гвінейська затока|Гвінейському узбережжі]]), аби уникнути зустрічних вітрів, рушив на південний захід і заглибився в Атлантичний океан, лише після екватора повернув знову на південний схід. Минуло більше трьох місяців, перш ніж португальці знову побачили землю<ref>Pathfinders: Fernandez-Armesto, Felipe (2006). Pathfinders: A Global History of Exploration, 2006, W. W. Norton & Company, isbn= 0-393-06259-7, pages= 177—178</ref>.
 
22-го листопада ескадра обігнула Мис Доброї Надії, після чого вимушена була стати на ремонт в бухті [[Моссел-Бей (ПАР)|Моссел-Бей]]. Вантажний корабель був пошкоджений так сильно, що ремонту вже не підлягав. Враховуючи те, що до того часу частина моряків експедиції загинула від цинги і людей для продовження плавання на всіх чотирьох кораблях не вистачало, да Гама вирішив його спалити. 16 грудня португальці минули останній [[падран]], встановлений Діашем, а [[25 грудня]] [[1497]] досягли області, що нині входить до провінції [[Квазулу-Наталь]] [[ПАР]]. Протягом наступного місяця плавання тривало без пригод, хоча двічі кораблі зупинялися для ремонту та поповнення припасів.
[[Файл:A steel engraving from the 1850's, with modern hand coloring.jpg|міні|Прийом Васко да Гами заморіном Калікута|320x320пкс]]
 
Рухаючись уздовж східного берега Африки, кораблі досягли [[Мозамбік]]у 1-го березня [[1498]], де їм влаштували добрий прийом. Але згодом мавританські купці, що там перебували, впізнали в них своїх давніх ворогів і намовили місцевого [[шейх]]а перешкодити португальцям у подальшому плаванні. Ледве уникнувши потоплення на [[Риф (геологія)|рифах]], експедиція нарешті досягла [[Малінді]] (сучасна [[Кенія]]), де тамтешній [[султан]] виявився приязнішим і надав португальцям до послуг досвідченого арабського мореплавця, з допомогою якого ескадра у травні [[1498]] досягла Калікути (сучасне [[Кожикоде]]) на [[Малабарський берег|Малабарському узбережжі]] Південної Індії. [[Заморін]] Калікута зустрів португальців з пошаною&nbsp;— військовим парадом 3000 солдатів, і удостоїв Васко да Гама аудієнцією. Васко да Гама передав Заморіну подарунки, однак вони не справили враження на Заморіна. Мусульманські торговці, що були при дворі Заморіна, вказали, що подарунки (серед них не було золота та коштовностей) недостойні європейського правителя, а Васко да Гама схожий більше на пірата, ніж на королівського посла<ref>Castaneda, Herman Lopes de, The First Book of the Historie of the Discoveries and Conquests of the East India by the Portingals, London, 1582, in Kerr, Robert (ed.) A General History and Collection of Voyages and Travels Vol. II, London, 1811.</ref>. Товари європейців продавалися погано, до тогож з індійцями виникли суперечки з приводу мита, яке повинні були платити португальці. Роздратований Васко да Гама відплив з Кожикоде, силою прихопивши з собою шістнадцять рибалок<ref>M.G.S. Narayanan, Calicut: The City of Truth (2006) Calicut University Publications (The incident is mentioned by Camoes in The Lusiads, wherein it is stated that the Zamorin «showed no signs of treachery» and that «on the other hand, Gama's conduct in carrying off the five men he had entrapped on board his ships is indefensible.»)</ref>. Все ж економічні результати експедиції да Гама переверщили найсміливіші очікування, оскільки вони поверталися з вантажем, який коштував в шістдесят разів більше ніж вартість витрат на експедицію.
[[Файл:A chegada de Vasco da Gama a Calicute em 1498.jpg|міні|Прийом Васко да Гами в Калікуті]]
 
=== Повернення до Португалії ===
Васко да Гама залишив Калікут [[29 серпня]] [[1498]]. Бажаючи чимскорше відправитися додому, він проігнорував попередження місцевих мешканців про те, що мусонні вітри дмутимуть у сторону берега. Флот спочатку повільно рухався на північ уздовж узбережжя Індостану, а потім зупинився на островах біля південного Гоа, щоб перечекати деякий час. 3 жовтня [[1498]] року да Гама вирішує перетнути Індійський океан. Однак з початком зимових мусонів&nbsp;це була жахлива подорож. Влітку перетин Індійського Океану зайняв 23 дні, тепер же, коли пливли проти вітру, подорож тривала 132 дні. Тримісячний маршрут до берегів Африки супроводжували спека і хвороби екіпажу. І лише 2 січня 1499 моряки побачили багате місто [[Могадішо]]. Не наважуючись висадитись з нечисленною і виснаженою командою, да Гама наказав «для остраху» обстріляти місто з гармат. 7 січня 1499 року флот да Гами прибув у Малінді. Команда була у жахливому стані&nbsp;— близько половини загинуло, решта були вражені цингою. За п'ять днів завдяки гарній їжі та фруктам, наданими шейхом, моряки зміцніли, однак все одно екіпажі кораблів так зменшилися, що 13 січня на стоянці південніше Момбаси довелося спалити «Сан-Рафаель». [[28 січня]] минули острів [[Занзібар]], а 1 лютого зробили зупинку біля острова [[Сан-Жорже (острів)|Сан-Жорже]], [[20 березня]] кораблі обігнули мис Доброї Надії.