Відмінності між версіями «Кінець історії та остання людина»

 
Як і у випадку зі статтею «Кінець історії?», відгуки, що надійшли від прихильників різних політичних поглядів, були в основному різко негативними. Так, американський фахівець в області політичної теорії Джон Дюн назвав «Кінець історії» «дитячим твором», написаним у «найгірших традиціях студентських семестрових робіт»<ref>Dunn J. In the glare of recognition // [[The Times Literary Supplement]].&nbsp;— 1992.&nbsp;— 24 April.&nbsp;— P. 6.</ref>. Фукуяма тричі виступав з відповіддю на критику: перший раз&nbsp;— у відповідь на критику статті в The National Interest<ref>Fukuyama F. A Reply to My Critics // The National Interest.&nbsp;— 1989.&nbsp;— №&nbsp;16.</ref>, другий і третій&nbsp;— з нагоди п'ятиріччя та десятирічної<ref>Fukuyama F. Second Thoughts: The Last Man in a Bottle // The National Interest.&nbsp;— 1999.</ref> річниці з часу виходу статті. У рецензіях-відповідях він вказував на те, що в більшості випадків негативна реакція викликана або неуважним прочитанням книги, або нерозумінням того, що в ній викладено.
 
{{quote|''«…Баєчки про кінець історії, про кінець великих ідеологій, про те, що минула ера націй і національних культур, про те, що знайдено рецепти світовлаштування для всіх, — усі ці ідеї придумали, для власної втіхи та напоумлення нерозумних, ті, хто вже пройшов свою історичну дистанцію і гадає, що цього досить для всіх. І розписалися за всіх. Про кінець історії вони не спитали ні в “тигрів визволення Таміл-Іламу”, ні у венесуельських партизанів, ні у моджахедів, ні у корейців — північних чи південних, ні у палестинців або китайців. Про кінець великих ідеологій не спитали у мусульманських фундаменталістів, — а фундаменталізм — це швидше політична ідеологія під релігійним плащем, і вона має абсолютну владу над мільйонами людей. Про кінець націй і національних культур не спитали ні в японців, ні в поляків, ні у французів, ні у нас з вами. Про рецепти світовлаштування ж і питати не годиться, бо то знання езотеричне. А насправді історія триває і триватиме, і в неї завжди попереду більше, ніж позаду. І в розумінні обсягу історичного часу, і в розумінні його насиченості»
([[Дзюба Іван Михайлович|Іван Дзюба]])<ref>Дзюба І. М. Україна перед Сфінксом майбутнього. — К.: КМ Academia, 2001. — С. 14–15.</ref>}}
 
== Література ==
1720

редагувань