Внутрішній конфлікт у державі Селевкидів (152—137 рр. до н. е.): відмінності між версіями

Позбавившись від деметрієвих прихильників на півдні держави, Трифон вирішив вгамувати юдеїв, котрі тим часом ввели свою залогу до Іоппії під приводом того, що її мешканці начебто збираються перейти на бік Деметрія. Він пройшов через [[Бейт-Шеан|Скіфополіс]] до Птолемаїди та запросив сюди Йонатана, по прибутті якого наказав ув'язнити юдейського провідника та перебити наявний при тому загін. Далі Трифон вирушив на допомогу єрусалимському гарнізону, проте очоливший юдейські сили Симон слідував паралельно та займав гірські проходи. У підсумку сирійське військо досягло ідумейського міста Адора (наразі Дура за три десятки кілометрів на південний захід від Єрусалиму), звідки збиралось зробити спробу доставити єрусалимській залозі продовольство. В цей час пішов сильний сніг, котрий унеможливив рух підготованого кінного загону, так що Трифон наказав стратити Йонатана та, так і не подавши допомоги обложеним у Єрусалимі, повернувся до Сирії через Зайордання (143 р. до н. е.).

 

 

Втім значно більше значення для долі Селевкідської держави мав наступ парфян, котрі завдяки цьому стрімко перетворювались на найсильнішу державу сходу, відновлюючи іранську державність на захоплених [[Александр Македонський|Александром Македонським]] землях. У 141&nbsp;р. до н.&nbsp;е. році парфяни захопили Месопотамію, включаючи міста [[Селевкія|Селевкія-на-Тигрі]] та [[Урук]].<ref>{{Cite web|title=Demetrius II Nicator - Livius|url=https://www.livius.org/articles/person/demetrius-ii-nicator/|website=www.livius.org|accessdate=2020-03-12}}</ref> Деметрій, якому до того належала влада над цією частиною Селевкідської держави, у 140&nbsp;р. до н.&nbsp;е. виступив у похід проти парфян, проте зазнав поразки та потрапив у полон.