Феофано Склірена: відмінності між версіями

'''Феофано Склірена''' (*''{{lang-gr|Θεοφανώ Σκλήραινα'',}}; {{н}} бл. [[960]] —, [[15 червняКонстантинополь]] — [[{{ДС|15|6|991]]}}, Німвеген) — [[імператриця]] [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] у 972—983 роках, регентша імперії у 984—991 роках.

З 969 року почалися перемовини між [[Оттон I|Оттоном I]], імператором Священної Римської імперії, та [[Іоанн I Цимісхій|Іоанном I ЦимісхіяЦимісхієм]], [[Візантійський імператор|візантійським імператором]], за результатами яких було домовлено про шлюб між сином Оттона I та візантійською принцесою Анною, натомість Візантія отримувала [[Апулія|Апулію]]. У 972 році відбувся шлюб, але дружиною [[Оттон II|Оттона Молодшого]] стала Феофано, небога Іоанна I.

14 квітня того року в [[Базиліка святого Петра|Соборі Святого Петра]] в Римі Феофано була повінчана з Оттоном II папою римським [[Іван XIII|Іоанном XIII]], який також коронував її імператорською короною. З цього часу Феофано з'являється в офіційних паперах як його співволодарка («consors regni» або «coimperatrix»). Вона постійно супроводжувала чоловіка в його походах і мала на нього неабиякий вплив. Доволі швидко вивчила німецьку мову.

Після смерті чоловіка 7 грудня 983 року від малярії, новим імператором став їх малолітній син, [[Оттон III]], коронований на 25 грудня 983 року в Аахені королівською короною. Оскільки Феофано і мати Оттона II, [[Адельгейда Бургундська|Адельгейда]], ще не повернулися з Італії, 3-річного короля тимчасово передали на піклування Варина, архієпископа Кельна. Про зазіхання на опіку над Оттоном відразу ж заявив [[Генріх II (герцог Баварії)|Генріх II Норовливий]], найближчий родич Оттона III по чоловічій лінії. У 984 році той підняв повстання проти Оттона III, але завдяки діям [[Віллігіз (архієпископ Майнца)|Віллігіза, архієпископа Майнца.]], заколот Заколотбуло придушено, а регентшею стала Феофано.

Феофано поділила регентське керування з Адельгедою, своєю свекрухою (вони не ладнали через власні амбіції), яка стала регентшею [[Королівство Італія V-XI ст. (Священна Римська імперія)|Італійського королівства]]. У 985 році задля встановлення миру в Німеччині передала Генріху Норовливому [[Герцогство Баварія|герцогство Баварське]]. Завдяки чому найнебезпечнішого аристократа було нейтралізовано. На Великдень 986 року в Кведлінбурзі Феофано провела збори знаті, які підтвердили королівські права Оттона III.

Феофано відмовилася від активної зовнішньої політики, зосередивши зусилля на збереження миру із сусідами. Особливо гарні стосунки були з [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]]. Водночас Феофано Склірині вдалося зберегти [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингію]], яку намагалися захопити королі Західно-Франкського королівства [[Лотар (король Франції)|Лотар]] і [[Людовик V Лінивий]].

У 987 році уклала мирний договір з [[Гуго Капет|Гуго I Капетом]], королем Франції, за яким Лотарингія залишилася за імперією. В результаті поїздки до Італії в 989—990 роках їй вдалося змусити місцеву знать зважати на пануванням свого сина, де його влада спочатку не сприймали всерйоз. Для цього в Римі, влада в якому знаходилася у роду [[Кресцентії|Кресцентіїв]]. При цьому підтвердила владу імператора в Равеннскому[[Равеннський екзархат|Равеннському екзархаті]], де вона скористалася імператорськими правами, а в паперах вона названа чоловічим титулом «імператор Август» («imperator augustus»)

Померла 15 червня 991 року в Німвегене. Управління імперією перейшло до свекрухи [[Адельгейда Бургундська|Адельгейди]] та майнцького архієпископа [[Віллігіз (архієпископ Майнца)|Віллігіз]]аВіллігіза. Поховали Феофано в монастирській церкві Святого Пантелеймона в Кельні.

* донька (980), сестра-близнюкблизнючка Оттона III, померла в немовлям.