Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена): відмінності між версіями

У XIII—XIX ст. українські парафії на терені сучасної [[Полтавська область|Полтавської области]] входили до складу [[Переяславська єпархія|Переяславської єпархії]], [[Сумська область|Сумської области]] — до [[Чернігівська єпархія|Чернігівської єпархії]] [[Київська митрополія|Київської митрополії]] [[Константинопольська православна церква|Константинопольського ПатріярхатуПатріархату]]. Громади [[Слобідська Україна|Слобідської України]] та теперішньої території [[Донецький край|Донбасу]] належали безпосередньо до [[Київська митрополія|Київської митрополії]]. Але після підпорядкування [[Київська митрополія|Київської митрополії]] [[МосковськийРосійська Патріархатправославна церква|Московському Патріархатові]] 1686 року та поступового знищення помісного устрою Української Церкви східноукраїнські території було поділено на нові єпархії, підпорядковані Святішому Синодові. У 1920-х роках на Сході України співіснували громади [[Московський Патріархат|Московського Патріархату]], [[Обновленство|Синодальної Церкви («обновленської»)]], [[Українська автокефальна православна церква (1942—19441919–1937)|Української Автокефальної Православної Церкви]] (митрополита [[Василь (Липківський)|Василя Липківського]]) та ін. Протягом 1930-х рр. майже всі храми на цій території було закрито, а релігійні громади ліквідовано.

Після відступу радянських військ у 1942&nbsp;р. з народної ініціативи почалося масове відродження церковного життя. Православні громади [[Харківщина|Харківщини]] звернулися по очолення до єдиного живого архієрея, який мав канонічні свячення&nbsp;— [[Феофіл (Булдовський)|митрополита Феофіла (Булдовського)]]. 27 липня 1942 року очолювана [[Феофіл (Булдовський)|митрополитом Феофіло]]<nowiki/>м Харківсько-Полтавська єпархія, увійшла до складу [[Українська автокефальна православна церква (1942—19441942–1944)|Української Автокефальної Православної Церкви]] під управлінням [[Полікарп (Сікорський)|архиєпископа Полікарпа (Сікорського)]]. З поверненням в Україну комуністичного режиму восени 1943&nbsp;р. [[Феофіл (Булдовський)|митрополит Феофіл]] був заарештований, а керована ним єпархія знищена.

Після падіння [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] 5 квітня 1992 р.&nbsp;р. в [[Харків|Харкові]] відбулися перші єпархіальні збори, які проголосили відновлення Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. Харківсько-Полтавська єпархія підпорядковувалася [[Мстислав (Патріарх КиївськийСкрипник)|патріарху Мстиславу (Скрипнику)]], [[Димитрій (Ярема)|патріарху Димитрію (Яремі)]], [[Константин (Баган)|митрополитові Константину (Багану)]].

Після відмови частини єпархій Української Автокефальної Православної Церкви в Україні визнавати [[Константин (Баган)|митрополита Константина (Багана)]] за духовного главу, окремі парафії з інших єпархій були тимчасово прийняті під юрисдикцію Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. З огляду на небезпеку втрати легального статусу 29 березня 2006&nbsp;р. в [[Департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України|Департаменті в справах релігій Міністерства юстиції України]] консисторія зареєструвала окремий статут Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви як релігійного об'єднання та статут єпархіального центру, консисторії, з вимушеним [[Українська автокефальна православна церква (оновлена)|додатком «оновлена»]]. Після упокоєння митрополита [[УАПЦУкраїнська православна церква в Діаспорідіаспорі|УАПЦ в діаспорі]] [[Константин (Баган)|Константина]] й відмови перебрати провід над УАПЦ в Україні його наступника Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (о) 2015&nbsp;р. розпочала процес зближення з [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]].

18 березня 2020 року собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о) оголосив про її самоліквідацію<ref name="XXXI Собор ХПЄ УАПЦо 18-03-2020.">{{cite web |url=http://uapc.org.ua/sobor-harkivsko-poltavskoji-jeparhiji-uapts-oholosyv-pro-jiji-samolikvidatsiyu/|назва=Собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ оголосив про її самоліквідацію |автор= |дата=18 березня 2020 |веб-сайт=сайт ХПЄ УАПЦ(о) |видавець= |url-архіву= |дата-архіву= |мертвий-url= |дата-доступу=}}</ref>, а Харківському крайовому братству апостола Андрія Первозваного та парафіяльним громадам, що входили до складу Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ (о), було рекомендовано внести зміни до статутових документів у зв’язку зі зміною юрисдикційної належности. Така ухвала стала неминучою після входження УАПЦ в діяспорідіаспорі до складу Константинопольського ПатріярхатуПатріархату 1995 р. та відмови більшої частини УАПЦ від виконання заповіту ПатріярхаПатріарха [[Димитрій (Ярема)|Димитрія]] 2000 р., а згодом її самоліквідації 2018 р. Збереження окремого невеличкого острівця УАПЦ загрожувало відходом єпархіяльноїєпархіальної спільноти в розкол. Карантин, введений для боротьби з коронавірусом, який саме розпочався в дні єпархіяльногоєпархіального собору, відтермінував початок тривалого процесу самоліквідації єпархії та єпархіяльноїєпархіальної консисторії на два з половиною місяці. Лише з послабленням карантинних обмежень і відновленням праці державних установ 3 червня 2020 р. указом архиєпископа Ігоря (Ісіченка) ухвали ХХХІ єпархіяльногоєпархіального собору були формально проголошені, що й започаткувало процес самоліквідації<ref>{{Cite web|title=Про перебіг самоліквідації Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ|url=http://uapc.org.ua/pro-perebih-samolikvidatsiji-harkivsko-poltavskoji-jeparhiji-uapts/|website=uapc.org.ua|date=2020-06-05|accessdate=2020-11-30|last=|first=|publisher=|language=|archiveurl=http://web.archive.org/web/20200923172537/http://uapc.org.ua/pro-perebih-samolikvidatsiji-harkivsko-poltavskoji-jeparhiji-uapts/|archivedate=2020-09-23}}</ref>.

Парафії в Харкові, Полтаві, Лозовій ухвалили перейти до Харківського екзархату УГКЦ, а громади УАПЦ в Києві та Каневі – до [[Київська архиєпархіяархієпархія УГКЦ|Київської архиєпархії УГКЦ]]. Харківська єпархіальна бібліотека імени прп. Венедикта Нурсійського, Колегія Патріарха Мстислава, Свято-Дмитрівський катехитично-пастирський центр перейшли до складу [[Харківський екзархат УГКЦ|Харківського екзархату УГКЦ]] і зареєстрували відповідні зміни до своїх статутів.

У пастирському посланні “РУБІЖ НА ШЛЯХУ В МАЙБУТНЄ” архиєпископ-емерит [[Ігор (Ісіченко)]] вказав<ref>{{Cite web|title=РУБІЖ НА ШЛЯХУ В МАЙБУТНЄ • Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ|url=http://uapc.org.ua/rubizh-na-shlyahu-v-majbutne/|website=uapc.org.ua|date=2020-11-17|accessdate=2020-11-30|last=|first=|publisher=|language=|archiveurl=http://web.archive.org/web/20201117203050/http://uapc.org.ua/rubizh-na-shlyahu-v-majbutne/|archivedate=2020-11-17}}</ref>: