Малиновський Родіон Якович: відмінності між версіями

З листопада 1942 року генерал відбув до [[Тамбов]]а, в районі якого терміново формувалася [[2-га гвардійська армія (СРСР)|2-га гвардійська армія]]. Вона призначалася для участі в розгромі німецького угрупування [[Сталінградська битва|військ під Сталінградом]]. Начальником штабу був призначений генерал [[Бірюзов Сергій Семенович|Бірюзов]].

2-га гвардійська армія була підготовлена до [[Бойові дії|бойових дій]] до грудня 1942 року. Її висунення під [[Волгоград|Сталінград]] почалося в найкритичніший період великої битви. Тоді німецьке командування, щоб врятувати свої численні війська, що виявилися в оточенні, кидало в [[бій]] останні, але потужні танкові [[Військовий резерв|резерви]]и [[Група армій «Дон»|групи армій «Дон»]]. Радянське командування прийняло рішення про негайне висування 2-ї гвардійської армії назустріч головним силам німців. В умовах, коли німецькі танки з десантом на борту наближались дуже близько, командарм Малиновський кидав полки в бій по мірі їх прибуття. Посилені артилерією і танками, вони зупинили просування німців. Потім у взаємодії з [[5-та ударна армія (СРСР)|5-ю ударною]] і [[51-ша армія (СРСР)|51-ю арміями]] 2-га гвардійська армія Малиновського зупинила і розгромила війська [[генерал-фельдмаршал]]а [[Еріх фон Манштейн|Манштейна]], що намагалася деблокувати оточене в степу на захід від Сталінграду крупневелике угрупування німецьких військ під командуванням фельдмаршала [[Фрідріх Паулюс|Паулюса]].

У лютому 1943 року генерала Малиновського призначили командуючимкомандувачем [[Південний фронт (ВеликаДруга Вітчизнянасвітова війна)|Південним]], а з березня того ж року — Південно-Західним (перейменованим в жовтні 1943 року в [[Третій3-й Український фронт|3-й Український]]) фронтами, війська яких провели [[Ростовська наступальна операція|Ростовську наступальну операцію]].

Військами Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського також була проведена [[Запорізька наступальна операція (1943)|Запорізька операція]] [[10 жовтня|10]]-[[14 жовтня]] [[1943]] року. Співвідношення сил на початок цієї операції було на користь радянських військ. Це дозволило за чотири дні прорвати добре укріплені рубежі німців і вийти на ближні підступи до [[Запоріжжя]]. Командувач фронтом вирішив нічним [[штурм]]ом за участю 200 танків і [[Самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських установок]] опанувати [[місто]]. Цей задум Р. Я. Малиновського був успішно реалізований. Рано вранці радянські війська увірвалися в місто. В ознаменування перемоги 31 [[Військове з'єднання|з'єднання]] і [[ЧастинаВійськова військовачастина|частини]] стали іменуватися «''Запорізькими''». Ця перемога багато в чому вирішила долю [[мелітополь]]ського угрупування німецьких військ і сприяла ізоляції її частин на [[Кримський півострівКрим|Кримському півострові]], які були відрізані від своїх головних сил.

При узятті Запоріжжя Малиновський проводить нічний штурм. У ньому одночасно беруть участь три армії і два [[корпусКорпус (арміявійськова справа)|корпуси]]. В результаті операції обстановка на південному крилі радянсько-німецького фронту змінилася на користь радянських військ. А війська Південно-Західного фронту, розширивши захоплені [[плацдарм]]и на Дніпрі, продовжували наступ на [[Кривий Ріг|криворізькому]] напрямку.

3-й Український фронт, спільно з сусіднім [[Другий2-й Український фронт|2-м Українським фронтом]] розширили плацдарм в районі дніпровського закруту і у взаємодії з військами [[Четвертий4-й Український фронт|4-го Українського фронту]] успішно завершили [[Нікопольсько-КриворізькаНікопольсько—Криворізька операція|Нікопольсько-Криворізьку операцію]]. Потім провели [[Березнегувато-Снігурівська наступальна операція|Березнегувато-Снігурівську]] і [[Одеська наступальна операція|Одеську операції]], форсували [[Південний Буг]], зайняли [[Миколаїв]] і [[Одеса|Одесу]].

У травні 1944 року генерал армії Р. Я. Малиновський прийняв від Маршала Радянського Союзу [[Конєв Іван Степанович|І. С. Конєва]] [[Другий Український фронт|2-й Український фронт]].

На південному фланзі радянсько-німецького фронту планувалася [[Друга Яссько-Кишинівська операція|Яссько-Кишинівська стратегічна наступальна операція]] військ 2-го й [[Третій Український фронт|3-го Українських]] (командувач — генерал армії [[Толбухін Федір Іванович|Ф. І. Толбухін]]) фронтів. Цим фронтам у взаємодії із [[Чорноморський флот ВМФ СРСР|Чорноморським флотом]] і [[Дунайська військова флотилія (СРСР)|Дунайською військовою флотилією]] ставилося завдання розгромити ясько-кишинівське угруповання німецько-румунських військ, зайняти територію [[Молдавська РСРРадянська Соціалістична Республіка|Молдавської РСР]], вивести [[Румунія|Румунію]] з війни на стороні Німеччини.

МетаМету операції була досягнутадосягнуто — [[Румунія]] вийшла із союзу з [[Німеччина|Німеччиною]] та оголосила їй війну.

У вересні 1944 року Р. Я. Малиновському було присвоєнеприсвоєно звання Маршала Радянського Союзу. [[Маршальська Зірка]] була вручена йому [[13 вересня]] 1944 року в Москві.

У жовтні 1944 — лютому 1945 років війська 2-го та 3-го Українських фронтів успішно провели [[Будапештська операція|Будапештську операцію]]. Війська 2-го Українського фронту вели бої на підступах до [[Будапешт]]а, а війська Малиновського — безпосередньо за саме місто.

Після закінчення Німецько-радянської війни у [[Чехословаччина|Чехословаччині]] бувМалиновський переведений на [[Далекий Схід]], де в ході [[Радянсько-японська війна|радянсько-японської війни]] вступив у командування [[Забайкальський фронт|Забайкальським фронтом]]; фронт прорвався через пустелю [[Гобі]] в центральну частину [[Маньчжурія|Маньчжурії]], довершивши [[оточення]] і розгром японських військ. За перемогу над Японією Малиновський отримав звання Героя Радянського Союзу.

У березні [[1956]] року він став заступником Міністра оборони СРСР [[Жуков Георгій Костянтинович|Г. К. Жукова]] — Головнокомандувачем [[Сухопутні війська ЗС СРСР|Сухопутними військами]] СРСР.

[[26 жовтня]] [[1957]] після скандальної відставки Жукова змінив його на посту міністра оборони СРСР, залишаючись на цієї посаді до смерті. Активний учасник «палацового перевороту», коли [[Хрущов Микита Сергійович|М.&nbsp;С.&nbsp;ХрущовХрущова]] був усуненийусунули з поста [[Генеральний секретар ЦК КПРС|1-го секретаря ЦК КПРС]] і заміненийзаміненили [[Брежнєв Леонід Ілліч|Л.&nbsp;І.&nbsp;Брежнєвим]]. Після цього користувався величезним впливом в керівництві країни<ref>Залесский&nbsp;К.&nbsp;А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000</ref>. Зробив великий внесок до посилення бойової потужності СРСР, у стратегічне переозброєння армії.

З 1957 по 1967&nbsp;— [[Голова радянського військового відомства|Міністр оборони СРСР]], нерідко його називають найкращим міністром оборони радянського періоду. Був міністром оборони довше, ніж будь-хто в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і [[Росія|Росії]] після війни; став другим главою радянського військового відомства (після [[Фрунзе Михайло Васильович|Фрунзе]]), померлимщо помер на цій посаді.

Помер [[31 березня]] 1967&nbsp;р. після важкої хвороби, після смерті кремований, прах поміщений в урні в [[КремлівськаНекрополь стінабіля Кремлівської стіни|Кремлівській стіні]] на [[ЧервонаКрасна площа|Червоній площі]] в Москві. Бронзовий бюст маршала встановлений в Одесі.

* Про Малиновського є відомий анекдот (можливо, реальна історія): якийсь [[полковник]] написав в [[Міністерство оборони СРСР|Міністерство оборони]] скаргу на те, що взимку полковники мають право носити [[Папаха|папаху]], а в літній [[ВійськоваВійськовий форма одягуоднострій|формі одягу]] нічим від інших старших офіцерів не відрізняються. [[Міністр]] наклав іронічну резолюцію: ''Дозволити прохачеві носити папаху влітку''.

У Одесі, [[Вулиця Маршала Малиновського (Київ)|Києві]], та[[Вулиця ХарковіМаршала йогоМалиновського іменем(Дніпро)|Дніпрі]], [[Вулиця МаршалаМалиновського (Чернігів)|Чернігові]] та [[Вулиця Малиновського (КиївХарків)|Харкові]] його іменем названа вулиця]] .

Меморіальна дошка на [[Будинок, в якому у 1944 році знаходився штаб командуючого третім Українським фронтом Р. Я. МаліновськогоМалиновського|будинку]], в якому у 1944 році знаходився штаб командуючого третім Українським фронтом Р.&nbsp;Я.&nbsp;Маліновського]]Малиновського у [[Кривий Ріг|м. Кривий Ріг]]