Перші серйозні спроби піднятися на вершину почалися з 1857 року, в основному з італійського (південного) боку гори.
Внаслідок більшої складності південних маршрутів усі ці спроби зазнали невдачі. Лише в 1865 (14 липня) році партія у складі британців
[[Едвард УїмперВімпер|Едварда УїмпераВімпера]], Чарльза Хадсона, лорда Френсіса Дугласа, Дугласа Роберта Хедоу, француза Мішеля Кро та швейцарців батька та сина Пітерів Таугвальдерів змогли подолати вершину, використовуючи північний маршрут через хребет Гьорнлі. Під час спуску Хадсон, Дуглас, Кро та Хедоу трагічно загинули. Тіла трьох з них (окрім Дугласа) було знайдено і поховано на цвинтарі Цермата. Всього через три дні (17 липня) на вершину піднялася партія італійського альпініста Жана Антуана Карела, яка піднімалася з італійського боку. В 1871 на гору піднялася перша жінка - британка [[Люсі УокерВокер]]. В 1879 році вперше було здійснено сходження через хребет Цмут (А. Ф. Маммері, А. Бургенер, Ж. Петрус та А. Гентіетта), а в 1911 -— через складний хребет Фург. В 1929 році вдалося піднятися на гору через західну (австрієць Фріц Герман) стіну, а в 1931 - через північну (німці брати Франц та Тоні Шмід).
Матергорн вважається дуже складною вершиною, на сьогоднішній день під час сходження на неї загинуло близько 400 альпіністів.
