Відмінності між версіями «Юхта Михайло Дмитрович»

м
нема опису редагування
м
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
м
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
По отриманню диплому журналіста був призваний на військову службу, яку відбував кореспондентом газети «Голос воїна»([[Мукачево]]), а також «Голос Родины» ([[Львів]]), на той час, [[Прикарпатський військовий округ|Прикарпатського військового округу.]]
 
Демобілізувавшись, доля занесла Михайла Юхту на [[Волинь]]. Тут спочатку працював інспектором [[Облвиконкомзах|облвиконкому]]. Виходячи із факту природної обдарованості, Юхта міг би здобути кар’єру в органах державної влади, проте випускника Франкового університету найбільше вабила журналістика. Свого часу голова облвиконкому [[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]] пропонував вступити у [[Вища партійна школа при ЦК КПУ|Вищу партійну школу]], щобщо принесло б небияку перспективу для молодого журналіста...Але сам Михайло Юхта коментує: «Я вже спробував себе у журналістиці і відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було як повітря».
 
Тож, ж 70-х років - на ниві волинської [[Журналістика|журналістики]].
 
Двадцять років працював на Волинському радіо, ще 20 – [[Кореспондент (значення)|власкором]] [[Українське радіо|Українського радіо]], 10 - власним кореспондентом газети «<nowiki/>[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]<nowiki/>», на той час, республіканської газети [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦККПУ]].
 
Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно». Пройшов усі професійні щаблі від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом Волинскої обласної телерадіокомпанії.[[Файл:Інтерв‘ю.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%E2%80%98%D1%8E.jpg|міні]]
Серед перших інтерв’ю М.Д. Юхти - розмова із найстарішою жителькою [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжного]] Варварою Дмитрук, яка була близькою із [[Леся Українка|Лесею Українкою]], дружила із нею; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл,]] [[Рожищенський район|Рожищенського район]]<nowiki/>у.
 
СередІз переліку респондентів-всесвітніх особистостей<ref>{{Cite book
|title=Особиста примітка М.Д.Юхти
|last=
|language=
|isbn=
}}</ref> -: [[Литвин Володимир Михайлович|Володимир Литвин]], [[Томенко Микола Володимирович|Микола Томенко]], [[Левітан Юрій Борисович|Юрій Левітан]], [[Леонов Євген Павлович|Євген Леонов]], [[Штепсель і Тарапунька]], останній з яких був близьким приятелем журналіста.
[[Файл:Із_Ю.Левітаном.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%86%D0%B7_%D0%AE.%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC.jpg|міні|Фотокартка з Ю.Левітаном]]
[[Файл:На_світлині_М.Юхта_та_В.Литвин.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%96_%D0%9C.%D0%AE%D1%85%D1%82%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%92.%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD.jpg|міні|На світлині: М.Юхта та В.Литвин]]
Задяки особистим якостям, небайдужості до чужої долі та численним знайомствам в галузі, за роки діяльності поєднав чимало родин та багатьом допоміг у пошуках рідних: в тому числі, учасникам [[Операція «Вісла»|операції «Вісла»]] та членам сімей загиблих учасників [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
[[Файл:Михайло_Юхта_за_роботою.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%8E.jpg|міні]]
Сьогодні Михайло Дмитрович активно досліджує [[Дисидентський рух в Україні|десидентський рух 60-з років в Україні.]] Ставши ініціатором створення фонду особового походження [[Іващенко|Дмитра Полікарповича Іващенка]],[[Файл:Initiators_of_the_foundation.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Initiators_of_the_foundation.jpg|міні|На фото: ініціатори створення фонду особового походження Дмитра Полікарповича Іващенка]]
нещодавно закінчив написання об’ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв’язня, «волинського [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|Чорновола]]<nowiki/>» , яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд. <ref>коментар М.Д.Юхти</ref>
 
 
Ставши ініціатором створення фонду особового походження [[Іващенко|Дмитра Полікарповича Іващенка]],[[Файл:Initiators_of_the_foundation.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Initiators_of_the_foundation.jpg|міні|На фото: ініціатори створення фонду особового походження Дмитра Полікарповича Іващенка]]
нещодавно закінчив написання об’ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв’язня, «волинського [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|Чорновола]]<nowiki/>» , яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд. <ref>коментар М.Д.Юхти</ref>.
 
'''<u>Творчий доробок</u>'''
 
У своїй художньо-документальній повісті «Долю обрав сам» йдеться про героїчне життя лідера дисидентського руху 60-х років на Волині Дмитра Іващенка, його вірних побратимів, однодумців, які не шкодуючи власного життя у непрості часи радянського режиму, виборювали незалежність, нашу з вами кращу долю, та волю України.
 
Рецензії видатних українців на книгу «[http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf Долю обрав сам]» та коментар автора за посиланням: http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf
[[Файл:Михайло_Юхта_за_роботою_над_книгою_власного_авторства.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%8E_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%8E_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.jpg|міні|Михайло Юхта за роботою над книгою власного авторства
 
 
]]
 
 
Михайло Юхта закоханий у таїну слова<ref>{{Cite book
|title=За словами самого Михайла Дмитровича
|language=
|isbn=
}}</ref>. У позії та прозі прагне осмислити історичне минуле, красу природи, внутрішній світ людини, філософію життя. Він авторє автором багатьох видань, поетичних і прозових збірок, публікацій.
 
До прикладу, у 2004 році упорядкував і видав книгу «Краса і біль Золочівки» ( про трагічну долю села Золочівка на Рівненщині, яке в роки війни було спалене нацистами).
 
На сьогодні у творчому доробку Михайла Юхти написані та підготовлені до друку ще три книги.  Це й автобіографічна повість «Ота стежина в ріднім краї» у якій ділиться саме тим, що не забувається з плином років,; згадує оту стежинустежку, на якій зробив перші життєві кроки на землі батьків, дідів, прадідів, село над [[Псел|Пслом]], де народився та звідки пішов в журналістику. «Щемливі, з тонким ліризмом роздуми про дитинство, шкільні, студентські роки, життя, все те пропущене через серце<ref>{{Cite book
|title=Коментар Юхти М.Д.
|last=
}}</ref>».
 
А в книзі «Скрижалі пам’яті » журналіст зібрав  спогади  земляків про багатостраждальну долю рідного Пристайлова, яке не оминули трагічні роки голодомору —1932-1933 –го1932-1933–го. «Тут чинилися такі кари над людьми, які жахали навіть саму уяву», - коментує автор. «Написана книга містить вселюдський осуд радянської системи і стане даниною пам’яті його земляків, та усіх, хто ковтнув сталінський геноцид; буде нев’януючою квіткою на могилах жертв голодоморів та анафемою антинародного режиму, який із Божої волі канув у небуття...».<ref>{{Cite book
 
«Написана книга містить вселюдський осуд радянської системи і стане даниною пам’яті його земляків, та усіх, хто ковтнув сталінський геноцид; буде нев’януючою квіткою на могилах жертв голодоморів та анафемою антинародного режиму, який із Божої волі канув у небуття...».<ref>{{Cite book
|title=Юхта М.Д.
|last=
}}</ref>
 
У книзі «Журналістика — моя доля» ділиться  журналістськими спогадами  та роздумами. «А  мені є що згадати», - сміється Михайло Дмитрович в особистій розмові. Журналісту довелося зустрічатися та спілкуватися із Президентами  України, визначними політиками, міністрами, провідними науковцями, видатними письменниками, акторами, співаками, всесвітньовідомими  особистостями.
 
Колишній Головний редактор Українського радіо Олексій Березенко та Заслужений журналіст України, голова Волинської обласної організації Національої спілки журналістів України Михайло Савчак, про свого коллегу М.Юхту пише:  
 
«Ім’я  Михайла Юхти  у журналістському  світі доволі яскраве та популяне і потужне. Журналістиці віддав майже 50 років. Вона для нього стала не тільки улюбленою професією, а й справою усього життя. Його знають як професійного фахівця, щиру і чуйну людину, відомого визнаного українського жураліста. У нього виробився свій стиль подачі матеріалів, професійний глибокий аналіз життя Волині. Щоденно звучали на всю Україну актуальні та співзвучні з часом його розповіді, репортажі, коментарі. Як майстер ефіру вміє словом і думкою заговорити слухачів, привернути до себе їх увагу.. .А це вдається не кожному радіожурналісту. Працелюбності та журналістської вправності йому, як мовиться, не позичати. Радіожурналістську ниву  Михайло Юхта засівав зернами добра і любові до Волинського краю, неньки України. Ім’я  Михайла Юхти знають мільйони українців. Його слова і думки в ефірі завжди вагомі, виваженівиважено мудрі, оскільки збагачені власним життєвим досвідом та знаннями.Розповідаючи про життя Волині у Всеукраїнському просторі та за кордоном, він представляв інтереси волинян, розумів їхні сподівання, перемаймався проблемами.. .У нього  об,єктивнеоб’єктивне, відверте, щире слово журналіста сприяло торжеству справедливості заради утвердження  принципів  національної гордості не тільки за рідний край, а й за всю українську державу.
 
У розповідях вчувається вболівання за долю простих людей, гордість за багатате історичне  минуле Волині, її економічний та культурний розвиток. Чималий інформаційний пласт із життя Волині Михайло Юхта підняв в душах жителів усієї України. Про це свідчать численні листи  з областей на Українське радіо, з  подяками Михайлові Юхті за журналістську працю. А він протягом декількох десятиріч  віддано і чесно служить улюбленій справі. Ще раз підтвердив, що журналістика для нього — не просто професія, а доля, поклик душі. Отож, впевнено йшов до своє мети. Про все це нагадував на зустрічах з майбутніми журналістами, передаючи їм свій багатий досвід радіожурналістики, працюючистаршим викладачем факультету журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки. Він з великою радістю йде на кожну зустріч з молоддю, яка обрала журналістику. У свій час школу радіожурналістики Михайла Юхти пройшли нині вже відомі журналісти.».
 
 
 
Рецензії на книгу «[http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf Долю обрав сам]» та коментар автора за посиланням: http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf
 
У розповідях вчувається вболівання за долю простих людей, гордість за багатате історичне  минуле Волині, її економічний та культурний розвиток. Чималий інформаційний пласт із життя Волині Михайло Юхта підняв в душах жителів усієї України. Про це свідчать численні листи  з областей на Українське радіо, з  подяками Михайлові Юхті за журналістську працю. А він протягом декількох десятиріч  віддано і чесно служить улюбленій справі. Ще раз підтвердив, що журналістика для нього — не просто професія, а доля, поклик душі. Отож, впевнено йшов до своє мети. Про все це нагадував на зустрічах з майбутніми журналістами, передаючи їм свій багатий досвід радіожурналістики, працюючистаршим викладачем факультету журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки. Він з великою радістю йде на кожну зустріч з молоддю, яка обрала журналістику. У свій час школу радіожурналістики Михайла Юхти пройшли нині вже відомі журналісти.».
== Примітки ==
{{reflist}}
113

редагувань