Лисичово: відмінності між версіями

В селі розташована єдина в Україні діюча водяна кузня&nbsp;— «гамора<nowiki/>[[Водяна кузня Гамора|Гамора]]<nowiki/>» (від нім. Hammer&nbsp;— молот)&nbsp;— історична пам'ятка XVIII ст, яка перебуває під охороною держави.

Робочий механізм кузні складається з осі молота, молота, дерев'яної балки (25: 22 см), брусів кріплення осі молота, бічних опор молота (дерев'яні балки 48: 33 см), підставки під наковальню, стальної наковальні (рис. 79). Механізм регулювання складається з чотирьох палок, перша прикріплена у верхньому кінці водяного жолоба, від цієї палки перпендикулярно йде привід до спеціально зробленого диска, який щільно прикриває отвір у днищі водяного жолоба. Майстер, якому необхідно привести в рух молот, тягне донизу четверту палку і таким чином піднімає диск, через який вода попадає на барабан, він починає крутитись і приводить у рух молот. В приміщенні було встановлено три механічних молоти, там же знаходяться і п'ять печей з цегли на глиняному розчині. на початку 1945 року кузню перетворили в Лисичівський ковальський завод «Сила». Того ж року завод виробив (подаємо мовою оригіналу): мотики&nbsp;— 3317 штук, кирки&nbsp;— 225, підкови&nbsp;— 2000, рискачі&nbsp;— 100, рафи&nbsp;— 95, лопати&nbsp;— 480, чекани&nbsp;— 340, сокири&nbsp;— 280, иртувки&nbsp;— 127, підкови&nbsp;— 2570, коси&nbsp;— 872 на суму 7,612,22 тис. крб. У 1960-х виробництво передали до Іршавського промкомбінату, а наприкінці 1960-х узагалі закрили. Але 1971 року цех відновили і надали статус пам'ятки промархітектури і реставрували як кузню-музей. Нині «Гамора»&nbsp;— єдина діюча водяна кузня в Україні, яка має статус історичної пам'ятки, і чи не єдина в Європі, що вже понад 300 років дзвенить потужним молотом. А ще щорічно тут проводиться фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора».[[Файл:Гамора.jpg|thumb|праворуч|Кузня&nbsp;— музей «<nowiki/>[[Водяна кузня Гамора|Гамора]]<nowiki/>»]]