'''Озерні відклади''' ({{lang-ru|озерные отложения}}, {{lang-en|lacustrine deposits, lake deposits}}; {{lang-de|limnische Ablagerungen f pl, Seeablagerungen f pl}}) – — осадові утворення на дні озер – — сучасні (осади) і древні (осадові породи) уламкового, біогенного і хемогенного генезису. У великих озерах в прибережній зоні нагромаджуються [[галька]], [[ґравій]], піски і [[алеврит]]и; у глибоководній області – — алевропелітові і пелітові (глинисті) мули з органіч. речовиною, гідротроілітом, вівіанітом, діатомові мули ([[Байкал]], [[Севан (озеро)|Севан]] і ін.), що чергуються з піщаними осадами мулистих потоків поблизу дна (Байкал, [[Женевське озеро|Женевське оз.]] і ін.). Осади великих озер мають схожість з морськими відкладами. У малих озерах півночі і північної лісової зони помірного вологого клімату відбувається накопичення заліза і манґану (бобові і конкреційні руди, оксидні, частково карбонатні), сапропелей, діатомового мулу. Піски і алеврити зустрічаються тільки у вузькій прибережній смузі. Особливий тип являють собою льодовикові озера зі стрічковими глинами. У сухих степах поширені карбонатно-содові озера з осадами кальциту, доломіту і соди. В пустелях і напівпустелях розвинені озера з високомінералізованими водами з осадами гіпсу, епсоміту, мірабіліту (сульфатні озера) і галіту, тахігідриту, бішофіту (хлоридні озера). Рідше зустрічаються борні озера з накопиченням мінералів бору і цеолітів (оз. Натрон в Танзанії і ін.).
