Деномінація (релігія): відмінності між версіями

'''Деномінація''' (від латинського «перейменування») – окрема, автономна гілка християнської церкви<ref>Oxford Dictionary [https://en.oxforddictionaries.com/definition/denomination]</ref>, у радянському та пострадянському релегієзнавстві термін деномінація був інтрепретований як проміжний тип релігійної організації між сектою та церквою <ref>Яблоков И. Н. Социология религии. — М.: Мысль, 1979. — 182 с.</ref>. Відповідно до цієї інтерпретації залежно від характеру утворення і тенденцій еволюції він може поєднувати риси [[церква|церкви]] і [[секта|секти]]. Від церкви запозичується відносно висока система централізації та ієрархічний принцип керування, відмова від політики [[ізоляціонізм]]у, визнання можливості духовного прогресу, порятунку душі для всіх віруючих тощо. З сектою її зближує принцип добровільності, сталості і суворості контролю за членством, претензія на винятковість установок і цінностей, ідея [[Богообраність|богообраності]]. Яскравим прикладом деномінацій є [[конфесія|конфесії]] в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, [[адвентисти]], [[баптисти]], [[кальвінізм|кальвіністи]], [[п'ятидесятники]] – це конфесії [[протестантизм]]у; до [[православ'я]] себе відносять такі деномінації, як [[Дохалкідонські церкви|дохалкідонська]], [[Дохалкідонські церкви#Давньосхідні православні церкви|давньосхідна православна]], халкідонська тощо.

 

{{reflist}}

== Джерела ==

* Кислюк К. В. Релігієзнавство : [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. – [5-е вид., виправ. і доп.]. – К. : На-род. укр. академія, 2007. – С. 425 – 464.