Файненшл таймс: відмінності між версіями

Файненшл Таймс була заснована в [[1888]] році і спершу протягом багатьох років конкурувала з чотирма іншими [[фінанси|фінансовими]] та діловими газетами. В січні 1888 року вийшов перший номер газети, однак під назвою «London Financial». Втім, вже через місяць засновники видання, брати Гораціо Вільям Боттомлі і Джеймс Шерідан перейменовують його в «Financial Times». Адресована газета була лондонській спільноті фінансистів. Видання швидко завоювало довіру читачів, ставши «Біблією біржового маклера», проте у «Financial Times» були і суперники. Найбільш серйозним з них в Британії вважалася газета «Financial News», що побачила світ чотирма роками раніше і заслужила за роки діяльності славу безстрашного антикорупційного видання. Для того, щоб шанувальники з першого погляду могли розрізнити конкурентів, в 1893 році «Financial Times» починає друкуватися на папері оранжево-рожевого відтінку — (колір, відомий під назвою «рожевий лосось»). Деякий час суперники йшли практично нога об ногу. За цей час «Financial News» вдалося скупити акції журналу «The Economist» і поглинути газету «Financier and Bullionist», проте «Financial Times», незважаючи ні на що, незмінно була першою за кількістю копій. У підсумку, в 1945 році Бренданом Бракеном було здійснено злиття конкуруючих видань. Нова версія «Financial Times» обʼєдналаоб'єднала високі тиражі із журналістськими талантами «Financial News» (запозичивши у неї також відому колонку Lex).

Початок 90-х років був ознаменований для журналістики Великої Британії посиленням тенденцій глобалізації засобів масової інформації. Глобальний характер придбала «Файненшл Таймс», що виходить двома виданнями: одне призначається для жителів Британських островів, інше носить інтернаціональний характер і поширюється в 160 країнах, його читають у фінансових столицях світу. Газета отримує різнобічну інформацію не тільки з Європи, але з Азії, Африки, Південної та Північної Америки. Було прийнято рішення про спільне виданні «Файненшл Таймс» і російських «ІзвестійИзвестий». «Файненшл Таймс» співпрацює з Ен-Бі-Сі, передає ділові бюлетені і фінансові новини на радіостанції — як британські, так і зарубіжні. 24 години на добу і 360 днів на рік «міська лінія» «Файненшл Таймс» передає найважливішу комерційну інформацію.

Видання не ставить своєю метою орієнтацію на певні кола суспільства, проте оцінна модель {{нп|American_Dairy_Goat_Association|ADG|en|American_Dairy_Goat_Association}}''' '''(новноу-гавхау FT Group) показує, що читачами газети є в першу чергу політики і керівники вищої ланки найбільших фінансових інститутів. Видання має величезний авторитет. Так, всесвітнє співтовариство професійних інвесторів вважає «Financial Times» найнадійнішим джерелом фінансових та економічних новин. Крім щоденного видання, «Financial Times», в друк виходить додаток недільного дня «TF Weekend» і щомісячний журнал «How to Spend It», що наповнюється статтями про нерухомості (особняки, яхти) і споживчих товарах категорії класу люкс (одяг, годинник тощо). «Financial Times» відома як творець декількох фондових індексів, наприклад, [[FTSE 100 Index]], що є в Європі одним з найбільш значущих біржових індикаторів, а також як упорядник щорічного рейтингу найпопулярніших компаній в кількох номінаціях (FT500). Редакційна політика «Financial Times» залежить від переконань поточного редакторського складу і не раз змінювалася протягом усього часу існування газети. На даний момент видання схильне до ліберально-демократичним поглядам, схвалюючи глобалізацію і вільний ринок. «Financial Times», мабуть, саме технічно підкованих бізнес-видання, націлене в найближчому майбутньому на максимальну адаптацію під мобільні пристрої і розширення за рахунок цього читацької аудиторії. З поточного тиражу в 600 000 примірників на даний момент більше половини займають платні онлайн-передплати.

Виконавчий директор компанії Джон Ріддінг повідомив співробітникам про те, що рекламний ринок зробив «ще один оберт в бік погіршення», ускладнивши тим самим прогноз продаж і поставивши видання у складне не тільки в Україні та світістановище. У зв'язку з цим газета зробила крок у бік економії. Її керівництво запропонувало співробітникам утриматися від ділових поїздок, які не є «абсолютно необхідними». До кінця року припинить «Ф. Т.» і прийом на роботу нових журналістів. Важко назвати хоча б одне видання, що виходить на Альбіоні, яке не вдалося б до скорочень всіх витрат. Так що прославлене гасло «Ф. Т.»  — «Ми живемо в Фінансові Часи»  — треба було б змінити, а саме, «Ми живемо у важкі фінансові часи».

Редактор «Ф. Т.» (2001 — 20062001—2006) Ендрю Гауерс знає всі переваги бренду вздовж і впоперек. Саме тому в березні 1999 р. він був призначений на посаду редактора німецькомовного проєкту, який створювався в партнерстві з німецьким видавництвом Gruner + Jahr.

Гауерс коментує: « Мій досвід змусив мене задуматись над сутністю нашого бренду, оскільки у мене був шанс дати йому нове життя в абсолютно іншій формі, зберігаючи при цьому принципи і традиції оригінального продукту».

На стіні офісу Гауерса висів аркуш паперу, де перераховані деякі переваги, нерозривно повʼязаніпов'язані для нього з «Ф. Т.»: точність, стислість, достовірність, аналітичність і міжнародність.

Журнал, що вийшов компактнішим, ніж його великий британський брат, має зручний для навігації формат — є врізки в рамках, примітки, виділені шрифтом, і покажчики, за якими читач може знайти потрібну статтю. «Газета виглядає дуже привабливо, особливо якщо порівнювати її з німецькими конкурентами — каже Гауерс. Ми вийшли на молодішубільш молоду, ніж у британської газети, читацьку авдиторіюаудиторію. До 2003 р. ми досягли солідного тиражу — 93 тис.»

Вихід газети на міжнародний ринок збігся з її перетворенням. Вона перестала орієнтуватися виключно на фінансових маніяків, а звернулася до всіх, хто цікавиться діловим життям. Таке позиціонування отримало особливий розвиток у Великій Британії, де в 1999 р. газета розгорнула рекламну кампанію під гаслом: « А ви думали, що ми розповідаємо тільки про бізнес».

Флеро, голова «Ф. Т.», каже, що новий підхід «Ф. Т.» відповідає психології типового керівника. «Чого вони хочуть, коли приходять на роботу? Звичайно, їм необхідно бути в курсі всіх новин ділового життя, але крім цього вони хочуть знати результат матчу „Манчестер Юнайтед”Юнайтед“ — „Реал Мадрид“ і про те, що за експозиція відкрилася в галереї Тейт. Про це, можливо, говорить їхній бос або їхні клієнти. І якщо ми не дамо їм цю інформацію, вони стануть її шукати де-небудь в іншому місці».