Інфекційні хвороби (медична спеціальність): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
продовжив написання |
продовжив написання |
||
Рядок 1:
{{пишу|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]])
'''Інфекційні хвороби як медична спеціальність''' (також іноді '''інфектологія'''<ref>Хоча частіше так позначають науку про інфекційні хвороби, а не медичну спеціальність.</ref>; {{lang-en|Infectious diseases (medical specialty)/ infectology}}) — [[медична спеціальність]] ([[професія]]), яка займається діагностикою та лікуванням [[Інфекційні захворювання|інфекційних хвороб]], в тому числі й [[Внутрішньолікарняна інфекція|внутрішньолікарняних інфекцій]]. Входить до [[Медицина#Практична медицина|клінічної медицини]]. До обов'язків [[Лікар-інфекціоніст|фахівців цієї медичної спеціальності]] входить лікування таких хвороб як у стаціонарних умовах, так і амбулаторних.
Рядок 40:
Організація надання медичної допомоги інфекційним хворим в Україні передбачає при підозрі на заразну інфекційну хворобу розміщення хворих не тільки з метою їх лікування, а й для ізоляції. З одного боку, інфекційний хворий на інфекційну хворобу становить безпосередню загрозу інфікування для медичного персоналу та інших хворих, з іншого боку є уразливим до вторинного інфікування. Через це для запобігання поширення хвороб в інфекційних стаціонарах і відділеннях має бути реалізована сувора ізоляція як окремих хворих, так і груп пацієнтів з однотипними інфекційними захворюваннями. Санітарно-протиепідемічний режим відділення і лікарні вводиться з метою запобігання внутрішньолікарняного інфікування і можливого виносу мікроорганізмів за межі інфекційного закладу.
Для ізоляції призначені приймально-оглядові бокси (також відомі як мельцерівські бокси<ref>Повний бокс для убезпечення від внутрішньолікарняного зараження запропонував петербурзький інженер Е. Ф. Мельцер, тому його ще називають мельцерівським.</ref>) — комплекс приміщень для проведення лікувально-діагностичних заходів хворим в інфекційних лікарнях або відділеннях. Вентиляційна система таких боксів працює таким чином, щоб свіже повітря, очищене у фільтрах, надходить безпосередньо ззовні, вентиляційні канали виводяться з кожного боксу на дах. Через специфіку контингенту хворих, для забезпечення максимальної внутрішньої ізоляції в інфекційних відділеннях більшість пацієнтів розташовують у боксах і напівбоксах. Кількість боксів корелює з числом ліжок у відділенні. Як правило в Україні в інфекційних відділеннях для дорослих до 100 ліжок обладнають 20 індивідуальних і 5 двомісних боксів, а на 30 ліжок — 3 індивідуальних і 1 двомісний бокс. Бокс складається з тамбура для входу ззовні відділення; палати для пацієнта; санітарного вузла з ванною та душем; шлюзу для входу персоналу з коридору відділення. Площа боксу на 1 ліжко повинна бути не менше 22 м<sup>2</sup>, на 2 ліжка — 27 м<sup>2</sup>. У боксоване відділення госпіталізують хворих: з тяжкими респіраторними хворобами з метою ізоляції і з невстановленим діагнозом. Напівбокс також призначений для індивідуального госпіталізації хворого, але на відміну від боксу він не має входу з вулиці. Тому хворі поступають у напівбокс із загального коридору відділення через санітарний пропускник. Напівбокси містять 1-2 ліжка.
Є і небоксовані палати, в які поміщають хворих, що не потребують ізоляції, або тих хворих, що до того перебували в боксах, але вже перестали бути заразними, хоча й потребують продовження стаціонарного лікування. Виписка хворих здійснюється за медичними показаннями: клінічне одужання, нормалізація або тенденція до нормалізації лабораторних та інструментальних показників. Виписування деяких хворих, що можуть становити особливу небезпеку для оточуючих внаслідок своєї заразливості, здійснюється після проведення обстежень, що засвідчать їхню незаразливість. Пацієнти з деякими інфекційними хворобами після виписки зі стаціонару підлягають амбулаторному спостереженню в умовах поліклініки або під наглядом сімейного лікаря.
| |||