Петро Даміані: відмінності між версіями

}}'''Петро Даміані''' (*{{lang-it|Piero Damiani}}; {{ДН|||1007}}, [[1007Равенна]]  — †[[{{ДС|21 лютого]]|2|1072}}, [[1072Фаенца]])  — церковний діяч, [[богослов]], [[філософ]], католицький [[святий]].

Походив з бідної родини. Народився у [[Равенна|Равенні]] (Північна Італія) у 1007 році. Про батьків, яких він втратив ще дитиною, немає відомостей. Ним спочатку опікувалася сестра Роделінда. Петро жив у скрутному становищі, тому працював свинопасом. У 1022 році Петра до себе на виховання бере старший братібрат Даміан, архідиякон у Равенні. Завдяки цій допомозі Петро у майбутньому взяв як прізвище його ім'я, тому став «Даміані».

Значний відрізок життя Петро витрачає на здобуття належної освіти. У 1022 році відправляється до ФаєнциФаенци для здобуття знань. Тут він вивчав науки до 1025 року. Згодом з 1026 до 1032 року проходить у Пармі навчання з гуманітарних наук. По закінчення освітнього курсу Петро Даміані повертається до Равенни, де до 1035 році працює викладачем у церковній школі, стає одним з відомих вчителів гуманітарних наук. У [[1035]] році вирішує стати священикомсвященником, рукопокладання здійснює архієпископ Гебердо Айхштетський. Того ж року приймає постриг у монастирі Фонте Авелана.

Водночас Петро Даміані стає активним провідником впровадження [[Григоріанські реформи|Григоріанської реформи]] у католицькій церкві, зокрема припинення [[симонія|симонії]] серед кліру. Завдяки його ревній діяльності було усунено єпископів-корупціонерів міст Пезаро, Фано, Озімо, Чітта ді Кастелло. Такі дії привертають увагу до особи Даміані не лише в Італії, а по всій [[Священна Римська імперія|Священній Римській імперії]]. У 1046 році у Римі знайомиться з [[імператор]]ом [[Генріх III (імператор Священної Римської імперії)|Генріхом III]] та його дружиною [[Агнес де Пуатьє|Агнесою де Пуатьє]], з якими в подальшому підтримував гарні стосунки. У 1047, 1049, 1050, 1051, 1053 роках Петро Даміані був присутній на соборах католицької церкви, де розглядалися питання розвитку церкви, подолання внутрішніх проблем, зокрема питання целібату та симонії.

Впродовж 1050–1057 років Петро Даміані допомагає папам римським [[Лев IX|Леву IX]], [[Стефан IX (X)|Стефану IX]], [[Миколай II|Миколі II]] та [[Олександр II (папа)|Олександру II]] у завершенні церковних реформ. При цьому він відігравав провідну роль як ідеолог реформ, відомий богослов, знавець канонів й [[Біблія|Біблії]]. У серпні 1057 року стає кардиналом, а у листопаді того ж року єпископом Остійським. До того ж папа римський [[Стефан IX (X)|Стефан IX]] зробив Даміані керівником єпархії Губбіо. На цих посадах Даміані продовжував впроваджувати свої ідеї щодо підняття авторитету папи римського над світською владою, безшдюбності кліру, переваг чернечого життя. Так, у 1059 році, він взяв участь у конфлікті всередині Міланської єпархії, багато представників якої виступали проти [[целібат]]у й підкреслювали автономний статус своєї церкви, яку називали Амвросіанською (на честь відомого церковного діяча [[Амвросій Медіоланський|Амвросія Медіоланського]]). Прибувши до Мілану, Даміані у важкій боротьбі зумів домогтися впровадження целібату ув Міланській єпархії.

У 1063 році відвідав монастир [[Клюні]], ставши прихильником [[Клюнійська реформа|Клюнійської реформи]]. Також побував у Флоренції (у 1067 році під час конфлікту місцевого єпископа з монастирем Валомброза стосовно симонії), Равенні, Мантуї. У 1067–1069 роках Петро Даміані повернувся до монастиря Фонте Авелана, проте вже у 1069 році на прохання папи римського [[Олександр II (папа)|Олександра II]] залагоджував конфлікт імператора [[Генріх IV (імператор Священної Римської імперії)|Генріха IV]] зі своєю дружиною [[Берта Савойська|Бертою Савойською]] як папський представник на зібранні у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]].

У подальші роки Петро Даміани багато їздив Італією, надаючи допомогу новоствореним монастирям. Під час однією з таких поїздок він захворів й помер 21 лютого 1072 року ув місті [[Фаєнца]]Фаенца.