Поляни (Підкарпатське воєводство): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
церква
→‎Історія села: доповнення
Рядок 62:
У 1883 році повідомлено про існування у селі громадського шпихліра, у яких зберігали запаси зерна. У випадку неврожаю зерно випозичали селянам і, яке, при врожайних роках, підлягало поверненню. Також за часів панщини у Полянах був великий прусський двір на т. зв. Бліху, який знищили в часі Другої світової війни. Відомий він тим, що там виносили смертні вироки (через повішання) злочинцям (очевидно до 1772 року). Як спадок залишилась назва терену Шибениця. У селі був тартак побудований братами Тонетами, який після війни був демонтований і вивезений з Полян.
 
У різні роки кількість мешканців Полян змінювалась: у 1839 році — 1273 особи, 1847—1367 осіб , 1858—923 особи, 1884—1175 осіб, 1901—1175 осіб, 1914—1400 осіб. Кількість осіб, які виїхали з села на заробітки до Америки: на 1898 рік таких людей було 102, на 1901 — 130, на 1902 — 150, на 1906 — 230, на 1925 — 136 осіб.
 
Церква Івана Богослова збудована в 1914 р. Місцева греко-католицька парохія належала до [[Дуклянський деканат|Дуклянського деканату]] [[Перемишльська єпархія (унійна)|Перемишльської єпархії]] (1934—1946 рр. — [[Апостольська Адміністрація Лемківщини|Апостольської адміністрації Лемківщини]]). Метричні записи велися від 1784 р. Кількість осіб, які виїхали з парафії на заробітки до Америки: на 1898 рік таких людей було 102, на 1901—130, на 1902—150, на 1906—230, на 1925—136 осіб.
 
У міжвоєнний період село належало до [[Коросненський повіт (1920-1939)|Коросненського повіту]] [[Львівське воєводство|Львівського воєводства]]. На 01.01.1939 в Полянах проживало 1290 жителів, з яких 1225 українців, 60 поляків та 5 євреїв<ref>''Володимир Кубійович.'' Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 40&nbsp;— Вісбаден, 1983.&nbsp;— 205 с.</ref>.
Рядок 75 ⟶ 73:
=== Церква ===
 
Церква [[Святий Іван Золотоустий|Івана Золотоустого]] за проектом [[Рудницький Яків|Якова Рудницького]] змурована в 1914&nbsp;р. на місці давньої дерев'яної церкви. Побудову церкви організував тодішній парох Николай Феленчак (†1920). Церква була парохіяльною і належала до [[Дуклянський деканат|Дуклянського деканату]] [[Перемишльська єпархія (унійна)|Перемишльської єпархії]] [[греко-католики|греко-католицької]] церкви. Через рік сильно постраждала під час боїв Першої світової війни згоріла долішня частина села, колитоді ж сильно постраждала церква та згоріли приходство і всі парохіяльні документи, тоді(метричні жзаписи згорілавелися івід долішня частина села1784&nbsp;р.). У 1927&nbsp;р. під час [[Тилявська схизма|тилявської схизми]] половина жителів села перейшлиперейшла до [[Православна церква Польщі|польської православної церкви]].<ref>[http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7825/file.pdf Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини.&nbsp;— Львів: Наклад ААЛ, 1936.&nbsp;— с.&nbsp;69-70.]</ref> Під час Другої світової війни церква знову була пошкоджена. Після депортації лемків стояла пусткою, у 1949&nbsp;р. повітове староство у Кросні віддало її полякам, однак ті користувались каплицею, церкву використовували як склад. Після повернення частини лемків у 1956&nbsp;р. домагались повернення церкви, доки 24 лютого 1966&nbsp;р. не отримали дозвіл. Під керівництвом Івана Гальчика церкву відбудовували. 28 листопада 1971&nbsp;р. поляки з Полян і довколишніх сіл розбили замки і виламали двері та захопили церкву. Суди за повернення церкви тривали до листопада 1992&nbsp;р., коли було винесене рішення про почерговість відправ римокатоликів і грекокатоликів.
 
== Демографія ==