Тилявська схизма: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Dƶoxar (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м точність формулювання |
||
Рядок 3:
Отримала назву від села [[Тилява]], в якому вперше відбувся перехід громади під приводом переходу з греко-католицького віросповідання на православне. Зазвичай процес мав такий вигляд: прихожани гуртом переходили до [[Польська православна церква|православних священиків]], тоді як греко-католицький священик (переважно) разом з рештою вірян залишались вірні греко-католицькому обряду. В польській літературі часто трапляються інші назви, зокрема, «релігійна війна» або «релігійна війна в горах».
== Передумови ==
Рядок 25:
=== Наслідки ===
Та обставина, що храм та церковне майно не переходило у власність відступників значно ускладнювало процедуру конверсії. На початку 1930-х років релігійне протистояння пішло на спад та отримало іншу форму вияву. У [[1934]] році на підставі Конвенції між урядом [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]] та [[Ватикан]]ом Буківський, Горлицький, Грибівський, Динівський, Дуклянський, Короснянський, Мушинський, Риманівський і Сяніцький деканати Перемиської єпархії УГКЦ були об'єднані в структурі [[Апостольська Адміністрація Лемківщини|Апостольської Адміністрації Лемківщини]], яка підпорядковувалася безпосередньо [[Ватикан|Апостольській Столиці]]. Польська сторона бачила в цьому процесі можливість ізолювати лемків від українських впливів
Незважаючи на те, що Тилявська схизма мала релігійні передумови через загострення міжконфесійних відносин серед лемків, проте її слід розглядати як складову політичних процесів та вирішення національного питання в Польщі. Показовим у цьому плані була провідна роль ініціаторів схизми і в агітації за переселення до СРСР в 1944—1945 рр. та примушування до переселення православної частини населення Лемківщини.
| |||