Рікардо Павоні: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Дми88 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Дми88 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 35:
== Клубна кар'єра ==
У дорослому футболі дебютував 1960 року виступами за команду «[[Дефенсор Спортінг]]», в якій провів чотири сезони. У 1964 року перейшов до клубу [[Індепендьєнте (Авельянеда)|«Індепендьєнте»]], який повинен був замінити співвітчизника Томаса Ролана, який вибув на тривалий період часу через травму. Рікардо Павоні відразу ж закріпився у стартовому складі й не втрачав свого місця до 1976 року, коли Рікардо виїхав до США. З 1965 по 1976 рік Павоні виграв дванадцять важливих титулівз «Індепендієнте» у всіх змаганнях та провів 423 матчі в аргентинській Прімері, в яких відзначився 57 голами. Зокрема, тричі півзахисник став чемпіоном Аргентини, вперше у 1967 році (Національний турнір), коли на два очки випередив [[Естудьянтес (Ла-Плата)|«Естудьянтес» (Ла-Плата)]]. У 1970 році Павоні допоміг команді виграти «Метрополітану», випередивши за кращою різницею забитих та пропущених м'ячів «[[Рівер Плейт]]». А вже наступного року «Індепендьєнте» знову виграв «Метрополітану», випередивши на одне очко «[[Велес Сарсфілд]]».
Завдяки своєму успіху на національному рівні, «Індепендьєнте» також часто брав участь у континентальних турнірах. У своєму дебютному сезоні в новому клубі Рікардо Павоні допоміг здобути другу перемоги в [[Кубок Лібертадорес|Кубку Лібертадорес]], а дебютував за «Індепендєнте» в матчі кубку Лібертадорес 1965 в переможному (2:0) поєдинку проти «[[Бока Хуніорс]]». Незважаючи на поразку 0:1 у матчі-відповіді, вони потрапили у фінал, який виграли проти [[Пеньяроль|«Пеняролю»]]. Рікардо Павоні в цих трьох фіналах не грав. На [[Міжконтинентальний кубок з футболу|Міжконтинентальному кубку]], які відбулися незабаром після перемоги в [[Кубок європейських чемпіонів 1964—1965|Кубку європейських чемпіонів 1964/65]] міланського «[[Інтернаціонале]]», Павоні зіграв у двох матчах, але не зміг допомогти уникнути аргентинцям поразки. Після семи років без міжнародних титулів, у 70-ті роки стали найуспішнішим для «Індепендьєнте» та в кар'єрі Рікардо Павоні. У 1972 році команда з допомогою Рікардо вдркге виграє Кубок Лібертадорес, втретє перемігши «Універсітаріо де Депортес», а в фіналі Міжконтинентального кубку поступився амстердамському [[Аякс (Амстердам)|«Аяксу»]]. У Кубку Лібертадорес 1973 року Індепендієнте вдалося захистити титул, у фіналі Коло-Коло зі столиці Чилі Сантьяго був переможений. У Кубку Лібертадорес 1973 року «Індепендієнте» вдалося захистити чемпіонський титул, обігравши у фіналі столичний «[[Коло-Коло]]». Цього разу аргентинці також вдало виступили на Міжконтинентальному кубку, завдяки голу [[Рікардо Бочині]] «Індепендьєнте» обіграв туринський «[[Ювентус]]». Цей Міжконтинентальний кубок став єдиним в кар'єрі, але після цього уругваєць виграв ще два Кубка Лібертадорес. У сезоні 1974 року «Індепендьєнте» у фіналі обіграв бразильський [[Сан-Паулу (футбольний клуб)|«Сан-Паулу»]] завдяки єдиному голу Рікардо (1:0). У 1975 році допоміг команді захистити чемпіонський титул, обігравши в фіналі чилійський «[[Уніон Еспаньйола]]».
Незважаючи на завершення кар'єри, Рікардо Павоні й зараз користується великою популярністю серед вболівальників «Індепендьєнте». Під час ігрових днів прославився, головним чином, перехресними перебігами та потужними штрафними ударами. Після закінчення кар'єри Павоні залишався вірним «Індепендьєнте», тренував молодіжні команди або резервну команду клубу. Двічі після звільнення [[Мігель Анхель Бріндісі|Мігеля Бріндісі]] виконував обов'язки головного тренера команди (1995 та 2010 року).
== Виступи за збірну ==
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-N0619-0037, Fußball-WM, Bulgarien - Uruguay 1-1.jpg|mini|Рікардо Павоні (ліворуч) під час гри на чемпіонаті світу 1974 року проти Болгарії]]
1962 року дебютував в офіційних матчах у складі [[Збірна Уругваю з футболу|національної збірної Уругваю]].
| |||