Вікіпедія

Композити: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
м прибрав інформацію без джерел яка прямо не стосується теми
Рядок 1:
{{Refimprove|дата=лютий 2018}}[[Файл:Plywood.jpg|thumb|right|300px|[[Фанера]] — композитний (композиційний) матеріал]]
 
'''Компози́тний матеріа́л''' (КМ), або '''компози́т'''&nbsp;— гетерофазний [[матеріал]], окремі фази якого виконують специфічні функції, забезпечуючи йому [[Властивість|властивості]], яких не має жодний з компонентів окремо<ref>ДСТУ 2241-93 Матеріали композитні. Склопластики. Терміни та визначення.</ref>. Зазвичай отримують поєднанням двох або більше компонентів, які нерозчинні або малорозчинні один в одному і мають властивості, що сильно відрізняються. Один компонент пластичний (зв'язувальна речовина, або [[матриця]]), а другий має високі характеристики міцності (наповнювач, або зміцнювач). Таким чином, у КМ кожний компонент грає свою специфічну роль: матриця забезпечує пластичність, зміцнювач&nbsp;— міцність матеріалу; Особливий клас КМ&nbsp;— це природні КМ.
Рядок 23:
 
Матриця зв'язує композицію, придає їй форму. Від властивостей матриці залежать технологічні режими одержання КМ і такі важливі характеристики, як робоча [[температура]], [[густина]], [[питома міцність]].
 
=== КМ з металевою матрицею ===
 
Механізм зміцнення таких КМ дисперсними частинками і волокнами принципово різний. У дисперсно-зміцнених КМ міцність залежить від здатності дисперсних частинок гальмувати рух дислокацій у матриці. При цьому основне навантаження сприймає матриця, і міцність великою мірою залежить від відстані між частинками та їх розмірів. Залежно від розміру зміцнювальних частинок дисперсно-зміцнені матеріали поділяють на два типи: матеріали з частинками 0,01-0,1 мкм у кількості до 15% і композити з частинками, які перевищують за розмірами 1 мкм, при загальній кількості понад 25%. В матеріалах першого типу матриця несе основне навантаження, тоді як частинки утруднюють переміщення дислокацій і тим самим викликають зміцнення. Коефіцієнт зміцнення, оцінений як відношення тимчасового опору композиту до тимчасового опору матриці σ<sub>комп</sub> /σ<sub>матр</sub>, для них може досягати 15. У композитах другого типу навантаження розподіляється між матрицею й зміцнювальними частинками. Крім того, ці частинки, як і в першому випадку, перешкоджають руху дислокацій. Загальне зміцнення σ<sub>комп</sub> /σ<sub>матр</sub> досягає 25.
 
Прикладом композитів першого типу може бути А1, зміцнений високодисперсними частинками А12О3. Ці матеріали зберігають свою міцність до високих температур (~0,8 Т<sub>пл</sub>), стійкі проти повзучості. Такі композити, як правило, одержують методами порошкової металургії. Вони знаходять застосування як жароміцні і жаростійкі матеріали.
 
До матеріалів другої групи відносяться широко розповсюджені тверді сплави, виготовлені методом порошкової металургії (WC-Со, ТіС-Со та ін.). Сплави цього типу застосовують для різального інструменту, матриць, пуансонів, лопаток турбін.
 
У композитах, армованих волокнами, матриця є середовищем, що передає навантаження волокнам і розподіляє його між ними. Отже, міцність таких КМ при незмінній кількості зміцнювача залежить від міцності волокон, сили зчеплення між волокнами і матрицею і від опору матриці зсуву. Як приклад наведемо композит «Алор» (алюмінієва матриця + органічне волокно). Якщо в А1 σв ~ 50 МПа, то в такому КМ σв ~ 500–600 МПа, а швидкість росту тріщини, у порівнянні з А1, знижується більш ніж у 20 разів. Це зумовлено гальмуванням розвитку тріщини волокнами.
 
Важливу роль у зміцненні волокнистих матеріалів грає відношення довжини волокна до його діаметра: чим воно більше, тим вище міцність КМ.
 
В ряді конструкцій використовуються комбінації (гібриди) різних видів зміцнювачів. Такі КМ називають гібридними. Як правило, вони мають вищі технологічні та службові характеристики, оскільки в них досягається можливість поєднання переваг різних матеріалів.
 
Кількість зміцнювана у волокнистих КМ може мінятися від декількох відсотків до 70&nbsp;— 80%, а коефіцієнт зміцнення досягає 50.
 
Великий інтерес представляють шаруваті КМ, в яких чергуються шари металів з різними властивостями. Властивості цих матеріалів можна охарактеризувати таким прикладом. Високоміцна середньо вуглецева сталь після гартування і низького відпуску має σв ~ 2000 МПа, Кіс ~ 44-54 МПам при KCU ~ 18 Дж/см2. Якщо ж листи такої сталі з'єднати між собою пластичним нікелевим прошарком, то зразки такого композиту не руйнуються при роботі удару 166 Дж. Дослідження показали, що тріщина затримується вже біля першого м'якого прошарку. Аналогічні дані про істотне зростання в'язкості руйнування були отримані для шаруватого матеріалу, у якому чергувалися смуги аустенітної сталі типу 10Х18Н ЮТ і м'якої мало вуглецевої сталі Ст2кп.
 
=== КМ з неметалевою матрицею ===
 
Для матриць застосовують [[Кераміка|керамічні]] та [[полімер]]ні матеріали, у тому числі вуглецеві. У кожному випадку матриця грає свою певну роль.
 
==== Полімерні матриці ====
Полімерні матриці ([[Епоксидна смола|епоксидна]], [[фенолоформальдегід]]на, [[поліамід]]на) в основному служать для зв'язування зміцнювача і придання виробу потрібної форми. Зміцнювальними матеріалами є у цьому випадку волокна (скляні, вуглецеві, борні, органічні), вуса карбідів, нітридів, боридів, оксидів, а також металевий [[дріт]]. Армувальні матеріали можуть бути у вигляді окремих волокон або ниток, [[джгут]]ів, [[Стрічка (значення)|стріч]]ок, багатошарових тканин. Вміст зміцнювача становить 60-80% при використанні безперервних волокон і 20-30% для дискретних волокон і вусів.
 
КМ з полімерною матрицею, зокрема, матеріали, армовані скляним волокном (склопластики), можуть з успіхом замінити сталь при виготовленні кузовів автомобілів. Лист із такого КМ розміром 1,8×3&nbsp;м важить всього 2,4&nbsp;кг. Це приводить до зниження маси автомобіля на 500–1000&nbsp;кг, що дозволяє загалом заощадити близько 1&nbsp;млн тонн металу і значно зменшити витрати палива.
 
'''[[Склопластик]]''' застосовують для виготовлення корпуса ракети СС 20, для газових балонів автомобілів. Одна з японських фірм виробляє зі склопластика болти та гайки, які у 4 рази легше; сталевих, не кородують, а за міцністю не поступаються сталевим.
 
Кузови гоночних автомобілів виготовляють з [[вуглепластик]]а (полімерної матриці, армованої вуглецевими волокнами), що значно знижує їх масу.
 
'''Вугле- і склопластики''' є перспективними матеріалами для використання в будівництві у вигляді профілів (балок, швелерів, двотаврів і&nbsp;т.&nbsp;д.). Вуглепластик застосовують для виготовлення деталей автомобіля: шатунів, ресор, карданних валів, при цьому вироби стають дуже легкими. Компанія «Форд» понад 1000 видів деталей автомобіля виготовляє з КМ.
 
Керамічні матеріали одержують спіканням при 1500–2500 °С оксидів, силіцидів або сполук металу з вуглецем, азотом, бором (карбідів, нітридів, боридів). Серед оксидів найчастіше використовують корунд (Al<sub>2</sub>О<sub>3</sub>), з карбідів&nbsp;— карборунд (SiC), з нітридів&nbsp;— Si<sub>3</sub>N<sub>4</sub>. Усі ці сполуки мають високу температуру плавлення (від 1800 до 2700 °С) і високу твердість і міцність (при 1000–1200 °С близько 500 МПа).
 
Керамічні матеріали відрізняються високою тепло-, жаро-, ерозійною стійкістю, тому вони дуже привабливі для виготовлення відповідальних важко навантажених виробів (високотемпературні підшипники, лопатки газотурбінних двигунів, деталі двигунів внутрішнього згоряння, носові обтікачі ракет тощо). Правда, вони мають невисоку в'язкість руйнування. Однак добавка більш в'язкого наповнювача робить можливим їх промислове використання. Так, використання в двигунах внутрішнього згоряння КМ, який складається з 70% Al<sub>2</sub>О<sub>3</sub> і 30% Cr, дозволило підвищити робочу температуру на 50%, що знизило витрати палива на 3О %.
 
Для лопаток газових турбін застосовують матеріали на основі карбідів і нітридів Si, Ті, Mg. Такі лопатки здатні витримувати температуру 1600 °С.
 
У зв'язку з невисокою в'язкістю руйнування застосування керамічних КМ сьогодні ще обмежене. Однак з міркувань дешевих сировинних ресурсів, які потрібні для виготовлення таких КМ, і можливості їх використання у високотемпературних конструкціях, де вони не мають конкурентів, розвиток цього напряму безумовно є перспективним.
 
'''Вуглецеві матеріали'''. Особливий інтерес представляють КМ із вуглецевою матрицею й зміцнювачем у вигляді [[Вуглеволокно|вуглецевого волокна]], джутів або тканин з такого волокна (карбоволокніти з вуглецевою основою).
 
Вуглецеві матеріали мають малу густину (1,3…2,1 т/м³). їх [[Механічні властивості матеріалу|механічні властивості]] великою мірою залежать від схеми армування: σ<sub>в</sub> може змінюватися від 100 до 1000 МПа. Преференційним є багатовісне армування. Унікальна особливість таких матеріалів&nbsp;– збільшення міцності і модуля пружності з підвищенням температури.
 
Вуглець-вуглецевий матеріал був застосований для облицювання фюзеляжу і носових частин крила орбітального корабля багаторазового використання «Буран». Зазначені конструкції працюють в особливо важких умовах і при вході корабля в атмосферу розігріваються до 1500 °С. Після посадки корабля руйнувань матеріалу виявлено не було.
 
Вуглець-вуглецевий КМ може бути використаний у багатьох областях техніки: в авіаційній промисловості для конструкцій, що працюють при високих температурах, у металургійній і хімічній промисловості для футеровки печей і ванн з агресивними речовинами.
 
Такі матеріали становлять великий інтерес ще і тому, що залежно від схеми армування волокнами або тканинами властивості можуть змінюватися в широких межах. Так, якщо волокна укладені горизонтально, матеріал має дуже низький коефіцієнт тертя і може працювати як [[антифрикційні матеріали|антифрикційний]]. Якщо ж волокна спрямовані перпендикулярно поверхні, коефіцієнт тертя зростає до 0,8, і такий матеріал використовується як [[фрикційні матеріали|фрикційний]] в гальмових системах, причому ресурс їх роботи зростає в 2-3 рази в порівнянні з металокерамічними фрикційними матеріалами.
 
Вуглець-вуглецевим матеріалам притаманні високі теплоємність, опір тепловому удару, ерозії, радіаційна та корозійна стійкість, низький коефіцієнт лінійного розширення, широкий діапазон електричних властивостей (від провідників до напівпровідників). Все це зумовлює все ширше використання таких матеріалів в сучасній техніці.
 
== КМ в Україні ==
Рядок 100 ⟶ 47:
 
 
{{Стиль|дата=червень 2007}}
{{Будівельні матеріали}}
{{Refimprove|дата=лютий 2018}}
 
[[Категорія:Композити|*]]
[[Категорія:Матеріалознавство]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Композити