'''Генотеї́зм''' (henoteism) або '''енотеїзм''' — [[термін]], уведений у вживання [[Мюллер, Фрідріх Макс|Максом Мюллером]] для позначення того стану релігійної свідомості, коли одиничні [[божество|божества]] ще не мають визначеності й стійкості і кожне може заміняти всіх. Даний [[бог]] (напр. [[Індра]], [[Аґні]], [[Сур'я]]), до якого шанувальник звертається з [[молитва|молитвою]], поєднує для нього атрибути[[атрибут]]и всіх інших і представляє (у цей момент) єдине верховне божество. Такий спосіб релігійного відношення, заміченийпомічений спочатку у [[веди|ведичній релігії]], властивий також і іншим, напр. давньоєгипетській. З генотеїзмом не слід змішувати релігійно-філософське злиття всіх богів[[бог]]ів в одному певному, яке ми знаходимо, напр., в (пізніших) орфическихорфічних гімнах до [[Зевс]]уа.
