Маколей Калкін: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 13:
Пізніше його запросили на проби у фільм «[[Дядечко Бак]]», які він успішно пройшов і отримав головну роль, де його партнером був Джон Кенді.
[[Файл:The Pizza Underground2.jpg|275px|right|thumb]]
На знімальному майданчику фільму Маколей зустрів [[Джон Г'юз|Джона Г'юза]] — сценариста, продюсера, режисера. В цей момент Джон закінчував сценарій «[[Сам удома]]» і шукав прийнятну кандидатуру для виконання головної ролі в картині. Коли він побачив Маколея, він зрозумів, що іншого Кевіна МакКалістера просто бути не може: світловолосий, з ангельським личком, великими блакитними по-дитячому наївними очима, але дуже кмітливого і з хорошим почуттям гумору. В короткі терміни був підписаний контракт з кінокомпанією «[[20th Century Fox]]», підібрані актори, знімальна група. І вже в наступному 1990 році перед самим Різдвом сімейний комедійний блокбастер вийшов на екрани… За наступні півроку в американському прокаті фільм заробив близько $300.000.000 і в світовому $200.000.000. Картина викликала неабиякий ажіотаж. Фільм «Сам удома»
Головним менеджером Маколея став його батько — Кіт Калкін. Його мало турбувало творчість сина, а більше цікавили фінанси. І гонорар Маколея став зростати від фільму до фільму, обернено пропорційно його популярності. Всі його наступні фільми були відверто поганими (за винятком «Хорошого сина»). Він навіть отримав номінацію «Найгірший Актор '94» за фільми «Розквитатися з батьком» і «Багатенький Річі» в своєрідному голлівудському антиоскарі — Золотій Малині.
| |||