Яничари: відмінності між версіями

Під час бою провідна роль у наступі відводилася кінноті. У її завдання входив прорив ворожої лінії. За цих обставин яничари, вистріливши з рушниць, шикувалися клином і йшли в атаку, використовуючи мечі та іншу зброю. На перших порах існування корпусу противник, особливо якщо він не мав численну дисципліновану піхоту, як правило, не витримував подібної атаки. Яничари не стріляли залпами, віддаючи перевагу прицільній стрільбистрільбі. Серед яничар були особливі ударні підрозділи, що називалися ''серденгетчі'' (букв. — «ризикують головою») чисельністю близько 100 добровольців. Під час [[Облога Відня (1529)|облоги Відня]] обложені відзначали, що ці загони були розбиті на більш дрібні підрозділи чисельністю по 5 яничарів. До складу такого загону входили мечоносець, воїн з [[граната]]ми, [[лучник]] і 2 воїни з [[рушниця]]ми. Під час бою яничари часто використовували [[табір]] (загородження з великих возів). Під час облоги Відня чудово проявили себе яничарські інженери.