Відмінності між версіями «Зимна Вода»

573 байти вилучено ,  1 місяць тому
== Історія ==
 
=== Ранні часи ===
=== Перші згадки про поселення ===
Найдавніша письмова згадка про село Зимна Вода датується [[1365]] роком і засвідчує, що польський король Казимир надав третю частину зимноводівського млина та третину прибутків від нього мельникові Конрадові з [[Пруссія (держава)|Прусії]]. У цей час село існувало як упорядкована одиниця на «руському» праві. Під назвою «Зимна Вода» було об'єднано власне Зимну Воду, [[Рудне|Рудно]] та [[Холодновідка|Холодновідку]].
 
У [[1425]] році земському судді Янові Голомбеку польським королем [[Владислав II Ягайло|Владиславом Ягайлом]], за визначні заслуги перед польською державоюкороною, було даровано величезні маєтки в селі, а також й титул [[дідич]]а Зимної Води. У [[1453]] році в селі утворилася парафія і тоді виникла потреба у парафіяльному храмі. Так, за сприянням Голомбека, на горбі, який домінував над селом, з'явився невеликий дерев'яний храм, що простояв до [[1678]] року.
=== Польський період (1425—1772) ===
 
У [[1425]] році земському судді Янові Голомбеку польським королем [[Владислав II Ягайло|Владиславом Ягайлом]], за визначні заслуги перед польською державою, було даровано величезні маєтки в селі, а також й титул [[дідич]]а Зимної Води. У [[1453]] році в селі утворилася парафія і тоді виникла потреба у парафіяльному храмі. Так, за сприянням Голомбека, на горбі, який домінував над селом, з'явився невеликий дерев'яний храм, що простояв до [[1678]] року.
 
У [[1461]] році Голомбек впроваджує в селі феодальні порядки на німецький лад: переводить урядову Зимну Воду на [[Магдебурзьке право|німецьке право]], призначає солтиса, якого наділяє адміністративною, політичною та судовою владою. Солтису дозволено переселяти всіх охочих до села, викорчовувати ліси та хащі, будувати хати, копати нові ставки. Першим солтисом став Станіслав з Красника. Селяни повинні були сплачувати солтисові по одному грошу на рік, а власнику села Яну Голомбеку — відпрацювати чотири дні на рік від двору. Ян Голомбек додатково дозволяє Станіславу корчувати ліс по інший бік річки навпроти руднівського ставу та поселяти там селян за плату, яка складала двадцять грошів з лану та колода вівса (4 центнери). Так з'явилося поселення у місцевості «Рудний став». У [[1591]] році «Рудний став» від'єднався від Зимної Води та у його межах було утворено самостійну адміністративну одиницю — село [[Рудне|Рудно]]. Отже, у [[1650]]-х роках Зимна Вода стає впорядкованою феодальною громадою. Селяни, отримавши землю від феодала, змушені були брати участь у воєнних походах під хоругвами феодала.
За свою історію Зимна Вода мала 11 власників. Аж поки у липні [[1607]] року останній власник села Станіслав Стадницький — [[каштелян]] [[перемишль]]ський подарував село [[колегіуми давнього Львова|Львівській колегії єзуїтів]], котра закріпила свою владу у Зимній Воді на наступних 167 років.
 
У [[1612]]—[[1625]] роках коштом ордену було збудовано новий костел св. Катерини. При костелі єзуїти заснували велике господарство-фільварок, доходи з якого йшли на утримання Львівського ордену єзуїтів. Єзуїти латинізували село, оскільки за період їх володіння в колись українському селі залишилось лише 2 родини українців.
 
Друга половина XVI століття — це період національно-визвольної[[Хмельниччина|Хмельниччини]] боротьбиі українського[[Руїна|подальших народу проти польської шляхти, які чинили національний, соціальний та релігійний гнітподій]]. Особливого піднесення досяг національно-визвольнийданий рух в [[Галичина|Галичині]] після того, як козацьке військо очолюване гетьманом [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] здобуло восени [[1648]] року блискучу перемогу над поляками [[Битва під Пилявцями|під Пилявцями]]. В результаті Пилявецької битви польську армію було розгромлено, повністю звільнено [[Волинь]] і [[Поділля]], створилися сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель. Наступним стає столиця галицького краю — [[Львів]]. У жовтні 1648 року козацьке військо Хмельницького підійшло під оборонні мури Львова та взяло місто в облогу. Розіславши при цьому свої полки на здобуття менших міст, що мали такий самий статус, як і Городок. Селяни Зимної Води відмовлялись коритися польським панамполякам, а ті залишали свої маєтки, зокрема, пани Голомбки, які повернулисявтікали до Польщі.
 
Для населення настали не найлегші часи. На території Зимної Води отаборились союзники Хмельницького — [[татари]], які нахабно поводилися з місцевим населенням: грабували села, забирали у [[ясир]] та вбивали селян, а коли відходили, спалили село, залишивши лише два мурованих будинки. Козацькі загони, які прямували на захід, не зупинились в Зимній Воді, тому що їхнім завданням було звільнення Городка, який вважався дуже укріпленою фортецею та мав ключове значення у регіоні, оскільки там вирішувалася доля всієї Галичини.
У [[1655]] році, після об'єднання з [[Московія|Московією]], запорожці полковника [[Капусти]] разом з російськими драгунами проходили через Зимну Воду під час наступу на шляхту. Під час бойових дій було вщент спалено костел, але єзуїти його одразу відбудували. У [[1672]] році татарське військо вдруге отаборилось на території села, а в [[1695]] році — втретє і востаннє.
 
=== АвстрійськийГабсбурзька періодмонархія (1772—1918) ===
 
У [[1772]] році, у результаті розділу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], колишні королівщини опинилися у складі АвстрійськоїГабсбурзької імперіїмонархії та у [[1774]] році [[Галичина]] отримала офіційну назву — «[[Королівство Галичини та Володимирії|Королівство Галіції та Лодомерії]]». Одночасно було скасовано орден єзуїтів, введено аболіційні контракти, кадастрову карту, поступово розвивалась освіта, почало відновлюватись господарство села.
 
Почалося масове заселення села німецькими колоністами. Частина села, де вони оселилися, у [[1781]] році отримала назву [[Кальтвассер (Воля Конопницька)|колонія «Кальтвассер»]]. Тоді тут мешкало 17 родин з [[Мангайм (місто)|Мангайму]] та [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурта-на-Майні]]. Пізніше, у результаті розукрупнення великих земельних ділянок, утворилося ще 5 менших та на них колоністами збудовано ще п'ять будинків. Таким чином, Кальтвасер нараховував вже 22 номери. Одночасно із заселенням Кальтвасера, у Зимній Воді, оселяються ще сім родин з інших районів [[Німеччина|Німеччини]].
У [[1834]] році село продано графові Михайлу Чацькому, шляхтичу зі [[Східна Україна|Східної України]] за 65000 золотих. На той час одним із місцевих [[дідич]]ів був граф Альберт Міллер.
 
У [[1848]] році країни Європи переживали «[[Революції 1848—1849 років|весну народів]]» — хвилю революційних виступів за рівність громадянських та національних прав, за економічні реформи. Не оминули вони і [[АвстрійськаГабсбурзька імперіямонархія|АвстрійськуГабсбурзьку імперіюмонархію]]. У [[березень|березні]] 1848 року вибухнуло повстання у Львові, але воно було жорстоко придушене, і все ж влада пішла на певні поступки та [[22 квітня]] 1848 року циркуляром галицького губернатора «Про знесення панщини та інших данин підданчих» було скасоване кріпацтво. По всіх селах Галичини, на відзначення цієї знаменної дати, встановлювали пам'ятні хрести. Такі хрести було встановлено й у Зимній Воді, які й понині стоять на сучасних вулицях — Суховільській, Заньковецької та на території колишнього Кальтвассеру.
 
Скасування кріпацтва та проведення інших реформ стало певним поштовхом до господарського, соціального та культурного розвитку. Важливою подією для села стало будівництво залізниці Львів — Перемишль. Початково, прокладання залізничної колії планувалося через село [[Скнилів (Пустомитівський район)|Скнилів]], в обхід Зимної Води, але завдяки протестам мешканців Зимної Води, колія таки пройшла через село. Будівництво розпочалося у 1848 році, а закінчилося у 1861 році.
знищило об'єкти залізниці, а саме, було підірвано залізничний міст, спалено 4 технічних будівлі залізниці, залізничну станцію, українську школу.
 
=== УкраїнськоПольсько-польськаукраїнська війна (1918—19201918—1919) ===
 
Восени [[1918]] року розпалася [[Австро-Угорщина|Австро-Угорська імперія]], а на її уламках постав ряд незалежних держав. У результаті [[Листопадовий чин|Листопадового чину]], [[1 листопада]] 1918 року, у [[Львів|Львові]] було проголошено створення [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західно-Української Народної Республіки]]. З появою нової української самостійної держави не хотіли змиритися правителі щойно відродженої [[Польська Республіка (1918—1939)|другої Речі Посполитої]], оскільки в них була давня мрія про велику Польщу «від моря до моря». Підтримувані правителями країн [[Антанта|Антанти]], вони здійснили збройну інтервенцію проти молодої [[Українська Держава|Української держави]].
20 420

редагувань