Музика Середньовіччя: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Середньовіччя за допомогою HotCat
Немає опису редагування
Рядок 19:
З розвитком та ускладненням [[літургія|літургії]]. Також з прагненням Риму централізувати церковні служби актуалізувалася і потреба у фіксації церковних співів з тим, щоб не тільки полегшувати їх запам'ятовування<ref>Albert Seay, Music in the Medieval World (Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1965), 40.</ref>, але й передавати на великі віддалі<ref>Albert Seay, Music in the Medieval World (Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1965), 41.</ref>. Першим кроком до вирішення цієї проблеми стала введення різноманітних знаків, що записувалися над текстом, ці знаки називалися ''[[невми|невмами]]'', а нотація стала називатися ''[[невменна нотація|невменною]]''.<ref>Richard H. Hoppin, Medieval Music (New York: Norton & Company, 1978) 57.</ref> Цей тип нотації почав використовуватись у 8-9 століттях, а його витоки більшість дослідників погоджуються, що їх найближчими попередниками є грецькі і романські граматичні знаки, що позначали важливі моменти декламації&nbsp;— підйом та спад в інтонації.<ref>Carl Parrish, The Notation of Medieval Music (London: Faber & Faber Limited, 1958) 4.</ref> Такими двома класичними знаками були ''[[Акут|acutus]]'' (´), що відображав підвищення інтонації та ''[[Гравіс (діакритичний знак)|gravis]]'' (`), позначав пониження. Проте невменна нотація не вказувала абсолютної звуковисотності, а також не відображала і ритмічні тривалості.<ref>Richard H. Hoppin, Medieval Music (New York: Norton & Company, 1978), 89.</ref>
 
Важливу роль у реформуванні нотації відіграв [[Гвідо д'Ареццо]] (перша половина [[XI століття]]), який увів систему [[сольмізація|сольмізації]], 4-х лінійний нотний стан з [[Буквенні позначення звуків|літерним позначенням висоти звуку]] на кожній лінії, і [[музичний ключ|ключ]]. Цей спосіб отримав назву [[хоральна нотація|хоральної нотації]], що використовувалася для запису [[григоріанський хорал|григоріанських хоралів]]. Нарешті з XIII століття хоральну нотацію витісняє [[мензуральна нотація|мензуральна]], що дозволяла фіксувати не тільки висоту, але і тривалість звуків. Серед перших її творців&nbsp;— [[Йоханнес де Гарландіа]], [[Франко Кельнський]], [[Вальтер Одінгтон]], [[Єронім Моравський]]. На [[Русь|Русі]] в цей час отримав поширення [[знаменний розспів]], який записувався за допомогою безлінійних знаків&nbsp;— «знамен» або «крюків».
 
== Див. також ==