Бушприт: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
уточнення |
||
Рядок 5:
На великих [[вітрильне судно|вітрильниках]] бушприт роблять складеним — продовженням бушприта є [[утлегар]], а продовженням утлегаря — бом-утлегар. Задній кінець бушприта називається ''шпор'', як у [[щогла|щогли]]. Передній — [[морські терміни#Н|нок]], як у [[Гік (морський термін)|гіка]], [[гафель (рангоут)|гафеля]] або [[Рея (морська справа)|реї]]. Кут підвищення бушприта зазвичай становить від 30° до 36°.
Бушприт впирається своїм шпором у гніздо (''степс''), яке, як правило, примикає до [[фок-щогла|фок-щогли]]. Потім проходить між [[бітенг]]ами, а далі над верхнім кінцем [[форштевень|форштевня]] між недгедсами. Безпосередньо на носі судна бушприт кріпиться за допомогою [[морські терміни#Б|бугелів]] — металевих бандажів, що притискують його до форштевня. На старовинних суднах з носовим [[гальюн]]ом застосовувався ватервулінг — потужний тросовий бандаж, що багатьма [[морські терміни#Ш|шлагами]] охоплював бушприт у середній частині, проходячи скрізь гальюнну решітку і далі через витягнутий отвір у [[княвдигед]]і під гальюном.
Бушприт розкріпляється своїм [[стоячий такелаж|стоячим такелажем]]: тросовими [[бакштаг (стоячий такелаж)|бакштагами]], проведеними через спеціальні розпірки — блінда-гафелі (вуси бушприта) до бортів судна, і [[штаг|ватер-штагами]], що йдуть до форштевня через [[мартин-гік]]и.
| |||