Український націоналізм: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
NOSFERATU (обговорення | внесок)
Рядок 113:
 
=== 1994—1998 роки ===
[[1994]] рік став випробувальним для націоналістів, які взяли участь парламентських виборах. Але часті розколи націоналістичного табору не додавали позитивних емоцій потенційним виборцям. У підсумку все це обернулося незначною кількістю завойованих мандатів для націоналістичного табору. У [[Народні депутати України 2-го скликання|Верховній Раді України II]] скликання націоналістів представляли: семеро депутатів від [[Конгрес Українських Націоналістів|КУНу]], двоє [[УКРП]]істів та троє від [[УНА-УНСО]]. В той же час, [[1994]] рік виявився в якійсь мірі і позитивним для націоналістів, адже на Місцевих Виборах 1994 року націоналісти отримали першого Мера. Ним став Мер Івано-Франківська Богдан Борович.
 
На виборах [[1998]] року ([[Верховна Рада України 3-го скликання|Верховна Рада України III скликання]]) націоналістичний табір був представлений трьома конкуруючими виборчими суб'єктами: [[Конгрес Українських Націоналістів|КУН]] спільно з [[Українська республіканська партія|УРП]] і [[УКРП]] створили блок «Національний Фронт», [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|СНПУ]] та [[Всеукраїнське об'єднання «Державна самостійність України»|ДСУ]] створили блок [[Виборчий блок партій «Менше слів» (1998)|«Менше слів»]] і окремо йшла партія [[УНА-УНСО]]. Найбільш потужним і реальним для об'єднання націоналістичного табору в Україні з метою участі у парламентських виборах вбачався Український національний фронт у складі [[Конгрес Українських Націоналістів|КУН]], [[УКРП]], [[Українська республіканська партія|УРП]], який підтримали [[ОУН|ОУН (мельниківці)]] та ОУНвУ. Хоча націоналістична карта й розігрувалася на виборах [[1998]] року, але результати були не втішні. [[Народний Рух України]] проводячи кампанію не стільки проти ідеологічних опонентів, скільки проти «Національного фронту», переміг, отримавши 51 депутатський мандат. Все це поховало надію націоналістів на повернення у велику політику. Таким чином, у Верховній Раді України III скликання націоналісти були представлені чотирма КУНівцями та одним членом [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|СНПУ]] [[Тягнибок Олег Ярославович|Олегом Тягнибоком]]. Та трьома депутатами від УНА: Олегом Вітовичем, Юрієм Тимою та В. Ілясевичем.