Одеська національна наукова бібліотека: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Кудлач (обговорення | внесок) Лев Коган та інші. Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
→Фонди: , історія, проєкти |
||
Рядок 15:
|дата_заснування = [[25 вересня]] [[1829 в Україні|1829]] року
|кількість_філій =
|обсяг_фондів = 5,4 млн пр.
|річний_обіг =
|кількість_читачів = близько 250000 щорічно
|бюджет =
|директор = Бірюкова Ірина Олександрівна
Рядок 30:
== Фонди ==
Фонд Одеської національної наукової бібліотеки — універсальний, нараховує понад 5,4 млн документів українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими мовами, в тому числі понад 200 тисяч рукописів, стародруків, рідкісних та цінних видань.
Захоплення відвідувачів викликають бібліофільські видання, які представляють книгу як предмет мистецтва. Це розкішні, вишукані видання, чудово оздоблені ілюстраціями, які спеціально замовлялися і друкувалися малими тиражами. В основному, це видання з приватних бібліотек графа М.М. Толстого, Г.Г. Маразлі, Я.О. Новікова, З.Ашкеназі та ін. Особливе місце в експозиції Музею книги займають бібліофільські видання ХІХ – початку ХХ ст. з колекції графа М.М. Толстого. Колекція налічує близько 2 тис. томів, надрукованих на рідкісних сортах паперу (китайському, японському, голландському), в обкладинках із шкіри, шовку, парчі, атласу, мають оригінальні малюнки, гравюри та акварелі відомих художників.
== Історія ==▼
Історія бібліотеки розпочалася 1829 року, коли молоде перспективне місто Одеса відзначало своє 35-річчя. Відкриття бібліотеки стало можливим завдяки ініціативі кола осіб, наближених до генерал-губернатора краю графа [[Воронцов Михайло Семенович|М. С. Воронцова]], зокрема Олексія Іраклійовича Льовшина – редактора газети «Одесский вестник» (градоначальник Одеси у 1831-1837 рр.). 13(25) вересня 1829 року за поданням графа Воронцова iмператор Микола I видав наказ, який дозволив заснувати в Одесi мiську публiчну бiблiотеку. Це була друга в [[Російська імперія|Російській імперії]] (після [[Російська національна бібліотека|імператорської]] у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]) і перша в [[Україна|Україні]] публічна бібліотека.▼
Серед родзинок колекції – оригінальний рукопис на пальмовому листі ХІІІ століття та французький молитовник, сторінки якого виткано шовком ліонськими майстрами на зразок рукописних книг XIV-XVI ст., одна з найменших мініатюрних книжок у світі «Лист Галілео Галілея до Христини ді Лорен» (Падуя, 1896 р.), набраних ручним способом, розміром 1,6 х 1,1 см. (підпис до фото)
Спочатку для новоствореної бібіліотеки були виділені кімнати у будинку міських державних установ на [[Приморський бульвар (Одеса)|Приморському бульварі]]. Оскільки в [[Одеса|Одесі]] в кінці 1829 року спалахнула епідемія чуми, відкриття бібліотеки відбулося лише 15(27) квітня 1830 року. До цього часу зібрання нараховувало вже 5 тисяч книг.▼
Значну історико-культурну цінність мають рідкісні документи, які висвітлюють розвиток української історії, культури, літератури. Передусім, це рукопис 18 століття козацької старшини, перші та прижиттєві видання класиків української літератури: «Енеїда» I. Котляревського, «Кобзар» та «Гайдамаки» Т. Шевченка, твори М. Гоголя, Г. Квітки-Основ’яненка, I. Нечуя-Левицького, I. Франка, Лесі Українки та інших.
Граф [[Воронцов Михайло Семенович|М. С. Воронцов]] приніс у дар бібліотеці «зібрання дорогих за рідкісних творів». Це були 600 томів французьких класиків у розкішному виданні Фірмена Дідо. Приклад губернатора наслідували багаті одесити, й кількість книг у бібліотеці почала швидко збільшуватися. Із зібрань літератури, яку у різні роки було пожертвовано бібліотеці приватними особами, особливу цінність становили такі колекції: графа М. М. Толстого (понад 40 000 видань), Г. Г. Маразлі (10 000 томів), колекція з техніки професора В. І. Тимонова (1 085 книг і брошур), з економіки і юридичних наук — О. О. Борзенка (851 вид.), бібліотека археолога П. О. Бурачкова (3 176 томів) та ін. Не можна не згадати іноземних жертводавців: так, ще з 50-х років XIX ст. у звітах бібліотеки фігурують Смітсоніанський університет (Вашингтон), університети — Паризький, Празький, Пекінський, Гарвардський, бібліотека Британського музею, Паризька національна бібліотека, бібліотека Конгресу у Вашингтоні.▼
Окрасою фонду є колекція відомого українського бібліографа, видатного діяча української культури, літературознавця, етнографа, видавця і громадського діяча Михайла Комарова (1844-1913 рр.), яка нараховує 1258 назв, включаючи понад 100 книг з автографами видатних діячів української культури, і є важливим джерелом для дослідження культурного і просвітницького життя Одеси та України кінця XIX – початку XX ст.
Оскільки фонди зростали, доводилося кілька разів міняти приміщення. У 1883 році для Бібліотеки і музею Товариства історії та старожитностей було побудовано, в основному, на кошти міського голови [[Маразлі Григорій Григорович|Григорія Григоровича Маразлі]], окрему будівлю (у даний час вона належить [[Одеський археологічний музей|Археологічному музею]]).▼
У фондах ОННБ зберігається добірка рідкісних альманахів та перших українських періодичних видань: «Українська хата», «Нова громада» «Зоря», «Записки наукового товариства імені Шевченка», «Діло», «Громадська думка», «Киевская старина» та ін.
Вражають прекрасно ілюстровані видання з образотворчого мистецтва, французькі журнали мод з кольоровими гравюрами (починаючи з 30-х років ХІХ ст.). Багато з них – подарунки зарубіжних друзів, зокрема французької художниці, почесної громадянки Одеси Сюзанни Саварі.
Кожен, хто цікавиться історією нашого краю, міста, може звернутися до колекції краєзнавчих видань та матеріалів, які відображають історію Причорноморської України, її природні ресурси, економіку та культуру. Найцінніша частина зібрання – адресно-довідкові книги, путівники, пам’ятні книги, перші одеські альманахи, рідкісні краєзнавчі матеріали ХІХ – ХХ ст., комплекти місцевих газет, книги з автографами одеських письменників і вчених тощо.
▲== Історія ==
Історія бібліотеки бере початок з 1829 року. Осяяне сонцем 35-річне молоде місто, сповнене енергією тисяч його підприємливих, освічених, креативних мешканців різних національностей, а їх у цей час вже було близько 50 тисяч, вирувало життям. Введено режим порто-франко, що стало стало чинником розвитку торгівлі та економіки міста і зробило Одесу потужним центром зовнішньої торгівлі. Розпочалось робота Черноморського пароходства. Активно працювали понад 20 навчальних закладів, відкрито театр на 800 місць, засновано Імператорське товариство сільського господарства та Одеський міський музей старожитностей. У місті працювало кілька друкарень, засновано газету «Одесский вестник» (1827). Однак бракувало місця, де мешканці міста, що прагнули знань, мали б змогу зустрітися з книгою без огляду на майновий стан чи інші соціальні обмеження. Саме це прагнення одеської громади інтелектуалів спонукало до заснування першої публічної книгозбірні.
▲
▲Спочатку для новоствореної бібіліотеки були виділені кімнати у будинку міських державних установ на [[Приморський бульвар (Одеса)|Приморському бульварі]]. Оскільки в [[Одеса|Одесі]] в кінці 1829 року спалахнула епідемія чуми, відкриття бібліотеки відбулося лише 15(27) квітня 1830 року. До цього часу зібрання нараховувало вже 5 тисяч книг.
▲Граф [[Воронцов Михайло Семенович|М. С. Воронцов]] приніс у дар бібліотеці «зібрання дорогих за рідкісних творів». Це були 600 томів французьких класиків у розкішному виданні Фірмена Дідо. Приклад губернатора наслідували багаті одесити, й кількість книг у бібліотеці почала швидко збільшуватися. Із зібрань літератури, яку у різні роки було пожертвовано бібліотеці приватними особами, особливу цінність становили такі колекції: графа М. М. Толстого (понад 40 000 видань), Г. Г. Маразлі (10 000 томів), колекція з техніки професора В. І. Тимонова (1 085 книг і брошур), з економіки і юридичних наук — О. О. Борзенка (851 вид.), бібліотека археолога П. О. Бурачкова (3 176 томів) та ін. Не можна не згадати іноземних жертводавців: так, ще з 50-х років XIX ст. у звітах бібліотеки фігурують Смітсоніанський університет (Вашингтон), університети — Паризький, Празький, Пекінський, Гарвардський, бібліотека Британського музею, Паризька національна бібліотека, бібліотека Конгресу у Вашингтоні.
▲Оскільки фонди зростали, доводилося кілька разів міняти приміщення. У 1883 році для Бібліотеки і музею Товариства історії та старожитностей було побудовано, в основному, на кошти міського голови [[Маразлі Григорій Григорович|Григорія Григоровича Маразлі]], окрему будівлю (у даний час
1964 року за рішенням колегії Міністерства культури УРСР [[бібліотека]] стає зональним організаційно-методичним, науково-бібліографічним та інформаційним центром Півдня України. Вона є також координаційним науково-методичним та інформаційним центром в України з питань пропаганди природничо-наукових та екологічних знань, а також з питань релігієзнавства.▼
А у 1907 році бібліотека ще раз відсвяткувала новосілля — переїхала у спеціально побудовану для неї споруду — один з найкращих зразків бібліотечної архітектури в країні, зведену архітектором [[Нестурх Федір Павлович|Федором Нестурхом]] в 1904—1906. Будівля бібліотеки є архітектурною перлиною, справжньою окрасою міста. Вона з 1979 року перебуває під охороною держави як пам’ятка архітектури і містобудування. Збудована у стилі неокласицизму, будівля бібліотеки і донині захоплює своєю вишуканістю. У її екстер’єрі виразно помітне захоплення будівничим античністю – каріатиди у ніші над фризом, портик з колонами, увінчаний трикутним начілком з картушем, профілі з орнаментом тощо. У відповідності до давньогрецьких традицій на фронтоні будівлі та в її інтер’єрах використано декоративний елемент акротерій у вигляді пальмети, який у 2019 році став офіційним логотипом Одеської національної наукової бібліотеки. 2020 року за сприяння Одеської обласної державної адміністрації компанією 3D Prostir створено [http://odnb.odessa.ua/view_post.php?id=2770 '''3D-тур''' Одеською національною науковою бібліотекою].
Надзвичайно важливе значення для формування та поповнення бібліотечного фонду мало прийняття у 1922 році на державному рівні рішення про внесення бібліотеки до переліку провідних бібліотечних установ країни, що отримають обов’язковий примірник вітчизняних видань. Це забезпечило повноту формування фонду бібліотеки та стало головним джерелом комплектування новими виданнями з усіх галузей знань, що вийшли на теренах України. Сьогодні фонд книгозбірні налічує понад 5,4 млн документів, які є невід’ємною складовою культурної спадщини українського народу.
▲1964 року за рішенням колегії Міністерства культури УРСР [[бібліотека]] стає зональним організаційно-методичним, науково-бібліографічним та інформаційним центром Півдня України. Вона є також координаційним науково-методичним та інформаційним центром в України з питань пропаганди природничо-наукових та екологічних знань, а також з питань релігієзнавства.
1975 року Постановою Ради Міністрів УРСР на бібліотеку покладено функції обласного універсального депозитарію Півдня України.
Рядок 65 ⟶ 71:
''Сьогодні Одеська національна наукова бібліотека є провідною книгозбірнею країни, культурним та науково-інформаційним центром, який має світове визнання. Щороку понад 250 тисяч користувачів отримують доступ до інформації і знань, залучаються цінностей національної та світової культури, науки та освіти. Понад п’ятимільйонний фонд книгозбірні, який містить близько 200 тисяч рідкісних та цінних видань, стародруків, гравюр, рукописів, є національним культурним надбанням, невід'ємною складовою культурної спадщини українського народу. Як потужний соціокультурний центр загальнодержавного значення бібліотека щорічно реалізує понад 200 культурно-просвітницьких, науково-дослідних, видавничих проектів, спрямованих на підтримку державної гуманітарної політики, популяризацію книги і читання у суспільстві, гідної репрезентації України у світовому інформаційно-культурному просторі.
У 2018-2019 рр. за сприяння Українського культурного фонду реалізовано два інноваційних проекти: «[http://odnb.odessa.ua/gravures/ '''Старовинна гравюра - культурна спадщина України''']», де вперше
Укріпленню позитивного іміджу України у світі дієво слугують програми міжнародного культурного співробітництва ОННБ. Сьогодні партнерами ОННБ є 34 інформаційно-бібліотечні, наукові, культурно-просвітницькі установи з 24 країн світу, плідна співпраця розвивається з інституціями української діаспори. Щороку бібліотеку відвідують представники дипломатичних місій іноземних держав, акредитованих в Україні, діячі національно-культурних товариств, які діють в Україні, фахівці зарубіжних книгозбірень, митці, письменники, громадські активісти і волонтери. На сучасному етапі значної активності набули контакти з партнерами із Греції, Грузії, Румунії, Білорусі, США, Франції, Польщі, Німеччини та інших країн.
Бібліотека займає активну позицію у розбудові української науки, освіти і культури незалежної Української держави, про щось свідчать проведені в стінах ОННБ заходи міжнародного і всеукраїнського рівня, зокрема науково-практичні конференції, семінари, круглі столи, конкурси. Бібліотека виконує функції науково-дослідного центру. Її бібліографічна та видавнича діяльність поставила книгозбірню в ряд провідних культурно-інформаційних центрів України.
Бібліотека є творчим майданчиком апробації інноваційних форм культурно-просвітницьких проектів. Щорічно ОННБ реалізує близько 300 соціокультурних проектів міжнародного, загальнодержавного та регіонального рівнів, спрямованих на відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків, залучення користувачів до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, популяризацію книги і читання тощо. Серед з них найпотужнішим проєктом по праву вважається '''Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині»''', яка двадцять один рік поспіль проводиться під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, за дієвої підтримки Одеської обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, партнерів та меценатів. Захід дієво сприяє популяризації української книги у Південному регіоні України, відродженню духовності і національної культури, поповненню фондів бібліотек. У рамках форуму в районних центрах Одещини щороку проводяться виїзні свята української книги.
2020 року колектив ОННБ долучився до реалізації заходів у рамках участі Одеси в мережі креативних міст ЮНЕСКО за напрямом література.
Складовою виставки-форуму також є конференції, круглі столи, дискусії фахівців щодо шляхів співпраці та координації зусиль бібліотек і видавництв щодо популяризації української книги та читання серед молоді. Зростаюча актуальність цієї низки заходів призвела до започаткування в 2019 році проєкту '''ОдесаБібліоСаміт''' як програми програми професійного спілкування для фахівців національних, державних, обласних бібліотек України і зарубіжжя, метою якого є створення, розвиток і запровадження у роботу бібліотек інноваційних практик, популяризація книги і читання, оптимізація процесів обслуговування користувачів, обговорення актуальних проблем професійної діяльності та обмін досвідом роботи.
Активне впровадження сучасних інформаційних послуг, цифровізація бібліотечних сервісів, втілення інноваційних проектів, в т.ч. за участю зарубіжних партнерів, зробили Бібліотеку лідером інновацій у бібліотечній галузі України, важливою складовою розвитку національної культури і духовності, дієвою ланкою процесів державотворення. Упродовж багатьох десятиліть Одеська національна наукова бібліотека залишається провідним культурним та науково-інформаційним центром України, який набув значного досвіду впровадження інноваційних проектів з популяризації унікальних документних ресурсів, цифровізації бібліотечних фондів, промоції книги та читання, дієво забезпечу реалізацію принципів свободи доступу до інформації і знань; залучення до цінностей національної та світової культури, науки і освіти, що зберігаються в бібліотеках. '''Девіз бібліотеки «Сучасна, креативна, твоя!»''' спонукає її колектив до активної співпраці з читацькою спільнотою, розвитку партнерства і подальшого впровадження інновацій у соціокультурній діяльності.
== Нагороди ==
Рядок 83 ⟶ 99:
== Див. також ==
*[http://odnb.odessa.ua/view_post.php?id=108 Історія Одеської національної наукової бібліотеки]
*[http://odnb.odessa.ua/virtual-museum/ "СКАРБНИЦЯ КУЛЬТУРИ"] - віртуальний музей історії Одеської національної наукової бібліотеки
*[http://odnb.odessa.ua/view_post.php?id=2770 '''3D-тур''' Одеською національною науковою бібліотекою].
*проєкт «[http://odnb.odessa.ua/gravures/ '''Старовинна гравюра - культурна спадщина України''']
*проєкт «[http://odnb.odessa.ua/rarities/ '''Скарби України: цифрова колекція книжкових пам’яток у фонді Одеської національної наукової бібліотеки''']
*[[Ашик Антон Бальтазарович]], бібліотекар, археолог
* [[Одеське товариство історії і старожитностей]]
* [[Архітектура Одеси]]
== Примітки ==
|