Відмінності між версіями «Геркуланум»

Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
Відкриття Геркулануму сталося випадково. В [[1710]] році селянин Амброджо Нучеріно, копаючи [[колодязь]], натрапив на мармурові уламки (як потім з'ясувалося, це були руїни театру Геркуланума). Про знахідку сповістили Еммануїла-Моріса Лотаринзького, герцога д'Ельбефа, французького дворянина у вигнанні й командувача австрійським полком, що стояв з [[1707]] року в [[Неаполь|Неаполі]]. Викупивши ділянку землі навколо колодязя Нучеріно, герцог протягом 9 місяців за свої кошти проводив там розкопки шляхом пробивання [[штольня|штолень]]. Він знайшов 9 статуй, які подарував своїм покровителям, у тому числі своєму кузенові принцу [[Євгеній Савойський|Євгенієві Савойському]].
[[Файл:Herculaneum view 1.jpg|200px|left|thumb|Руїни Геркуланума]]
[[1738]] року з ініціативи [[Карл III (король Іспанії)|Карла III]], короля Неаполя і Сицилії, археологічні роботи в районі театру поновилися. Найцінніші знахідки — наприклад, мармурові і бронзові статуї — вилучалися й потрапляли в [[Королівський палац у Портічі|королівську резиденцію]] в прилеглому місті [[Портічі]], де в [[1758]] році було відкрито музей Геркуланума. В кінці [[1741740-ііві|1740-х]] років була знайдена бібліотека сувоїв, так звана [[Вілла папірусів]], після чого розкопки розгорнулися з новим розмахом. В [[1750]]–[[1761]] та [[1764]]–[[1765]] роках ними керував Карл Вебер, військовий інженер з Швейцарії. Складені ним точні плани дозволяють відновити хронологію розкопок та ідентифікувати колишнє місцезнаходження окремих предметів мистецтва. У 1765 році через вихід газу в одній зі штолень розкопки було згорнуто, а виходи запечатано. Нову серію розкопок, цього разу відкритим способом, почав в [[1828]] році [[Франциск I (король Обох Сицилій)|Франциск I]], король Обох Сицилій. До [[1855]] року роботами на придбаній державою ділянці площею 900 м ² керував архітектор [[Карло Бонуччі]]. Потім вони були припинені через великі витрати, пов'язані з перенесенням ґрунту. Геркуланум продовжили розкопувати в [[1869]] році під патронажем короля [[Віктор Еммануїл II|Віктора Еммануїла II]], але через шість років діяльність на ділянці знову було припинено через дорожнечу.
{{Світова спадщина|829}}
Археологічна активність у місті поновилася тільки в [[1924]] році й тривала під керівництвом [[Амадео Маюрі]] до [[1958]] року. В [[1960]]–[[1969]] роках роботи йшли в північному секторі міста, потім в південному, де в 1982 році в ангарах були виявлені людські скелети і 10-метровий дерев'яний човен. Частина міста як і раніше похована під шаром породи, але поновлення розкопок утруднене через накладення кордонів Геркуланума на міські квартали сучасного [[Ерколано]].