Наріччя: відмінності між версіями

'''Наріччя''' — найбільша одиниця територіальної диференціації діалектів[[діалект]]ів [[мова|мови]], що становить сукупність близьких за визначальними рисами [[Говірка|говірок]], об'єднаних у [[говір|говори]]. Структурні особливості говірок, що входять до складу наріччя, виразно диференціюють одне наріччя на тлі інших. Територію поширення наріччя окреслюють пасма — [[ізоглоса|ізоглоси]] явищ, інтегральних для усіх чи переважної більшості говірок даного наріччя, а також ізоглоси явищ, поширених лише в окремих говорах.

В [[українська мова|українській]] діалектній мові виділяються: [[північне наріччя]] (поліське), [[південно-східне наріччя]] і [[південно-західне наріччя]].

Поділ на три наріччя був запропонований [[К. Михальчук|К. Михальчуком]] у праці «Наріччя, піднаріччя і говори Південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини» ([[1872]]); пізніше з уточненнями й окремими застереженнями цей поділ усталився<!--дещо архаїчне слівце--> в українській діалектології. Існує двокомпонентна класифікація (протиставлення північного та південного наріччя), при цьому у межах південного наріччя виділяли пд.-східне і пд.-західне піднаріччя (Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів. К., 1923; Зілинський І. Карта українських говорів. Варшава, 1933). Одне наріччя від іншого відділяється смугою перехідних говірок. Глибина протиставлення між наріччями різна: на фонетичному рівні ближчими між собою виявляються південно-східного і частина південно-західного, на рівні граматичної структури близькими є південно-східне і північне наріччя.