Автомат з продажу газованої води: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Додання інформаціі |
||
Рядок 3:
Особливою популярністю користувався в [[СРСР]]. В [[Москва|Москві]] було встановлено близько 10 тисяч таких автоматів.<ref>[http://www.kommersant.ru/doc/581416 Отличники бездушной торговли] {{ref-ru}}</ref> У більшості автоматів вартість газованої води без сиропу становила 1 копійку, з сиропом — 3 копійки. У [[Тбілісі]] автомати приймали 5 копійок замість трьох, проте наливали «подвійну» порцію сиропу.
== Історія ==
Сатуратор (апарат для насичення рідини діоксидом вуглецю), придатний для виробництва газованої води, був винайдений в 1783 році годинникарем з [[Женева|Женеви]] Йоганном Якобом Швеппом. Пізніше в Англії він заснував компанію з продажу газованої води (нині компанія «<nowiki/>[[Schweppes]]<nowiki/>»).
У 1832 році в [[Сполучені Штати Америки|США]] іммігрант Джон Метьюс вніс удосконалення в сатуратор і почав торгувати автоматами з продажу газованої води. Автомати мали попит серед аптекарів, які продавали газовану воду своїм клієнтам.
== Принцип дії ==
Типовий автомат містить: охолоджувач води, [[сатуратор]], бачки з сиропом, розподільник для введення і зливу води, реле тиску води й газу, вуглекислотний балон, дисплей, панель керування, механізм обробки монет, механізм видачі напою. Пристрій для приготування напою складається з: [[Дозатор|дозатора]], [[Змішувач|змішувача]], [[Сатуратор|сатуратора]]. Сучасні автомати видають одноразовий стаканчик і здачу, якщо внесена сума більша за вартість напою.
Автомат може відключатися при відсутності води, діоксиду вуглецю, склянок одноразового використання.
== Сучасні автомати ==
| |||