Відмінності між версіями «Ой по горі роман цвіте»

нема опису редагування
 
== Сюжет твору ==
«Ой по горі роман цвіте» — вірш-роздум історично-побутовий, написаний в дусі [[фольклор]]ної та літературно-романтичної [[традиція|традицій]].
 
Персонаж — козак, який, крокуючи Україною, вдається до журливих роздумів щодо своєї долі. Постать козака піднесено романтична, о[[поет]]изована в дусі [[фольклор]]ної та літературно-романтичної [[традиція|традицій]].
 
Художньою образністю, автор вивів у вірші ще один персонаж&nbsp;— ромен, в усній народній творчості то є квітка [[Ромашка лікарська|ромашка]][http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD РОМЕ́Н, - Народна назва ромашки]. Цвітуча весняна квітка, уособлює молодість, грайливість відома по всій території України і мала чимало пестливих форм<ref>[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine7-7.pdf роман, романець, романиця, романичка, романюк, ромен, роменок, ромінчик, ромінь, ромнянок, ромун, ромунчик, ром’янок - 2 В. А. Меркулова, «Очерки по русской народной номенклатуре растений», 1967, стор. 103]</ref>. Саме буйноцвіття ромену, сколихнуло журливі нотки в душі козака, якому його майбуття вселяло безнадію, напротивагу буйній, квітучій молодості.
 
== Історія вірша ==
Вірш «Ой по горі роман цвіте» писався в суперечливий період життя Шевченка: коли слава та популярність автора, крокувала поруч із затятою цензурою. Відтак поет змушений був вдаватися у творчості до чималих алегоричних та художніх образів, щоби приховати український реалізм тогочасся та подати соплемінникам своє застереження, щодо їхнього майбутнього.
=== Написання та його варіації ===
Вірш написано під час останньої подорожі Тараса Шевченка в Україну, 7 червня 1859 року, коли він перебував на хуторі Лихвені [[Лебединський повіт|Лебединського повіту]] [[Харківська губернія|Харківської губернії]] (тепер це сучасне село [[Лифине]] [[Лебединський район|Лебединського району]] [[Сумська область|Сумської області]]).
 
=== Жанрові особливості ===
 
=== Художні образи та засоби ===
Персонаж1&nbsp;— образ [[козак]]а, який, крокуючи Україною, вдається до журливих роздумів щодо своєї долі. Постать козака піднесено романтична, о[[поет]]изована в дусі [[фольклор]]ної та літературно-романтичної [[традиція|традицій]].
 
Художньою1&nbsp;— художньою образністю, автор вивів у вірші ще один образ-персонаж&nbsp;— ромен, в усній народній творчості то є квітка [[Ромашка лікарська|ромашка]][http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD РОМЕ́Н, - Народна назва ромашки]. Цвітуча весняна квітка, уособлює молодість, грайливість відома по всій території України і мала чимало пестливих форм<ref>[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine7-7.pdf роман, романець, романиця, романичка, романюк, ромен, роменок, ромінчик, ромінь, ромнянок, ромун, ромунчик, ром’янок - 2 В. А. Меркулова, «Очерки по русской народной номенклатуре растений», 1967, стор. 103]</ref>. Саме буйноцвіття ромену, сколихнуло журливі нотки в душі козака, якому його майбуття вселяло безнадію, напротивагу буйній, квітучій молодості.
 
== Ой по горі роман цвіте — в мистецтві ==
21 009

редагувань