Юзеф Вольф: відмінності між версіями
створення сторінки Мітка: суміш розкладок у тексті |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 18:50, 14 вересня 2020
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Krupski Oleg (внесок, журнали) о 18:50 UTC (1889771 хвилину тому). |
Юзеф (Осип Людвикович) Вольф (пол. Józef Ludwik Wolff) — польський знавець геральдики та генеалогії, бібліофіл і книготорговець. Член-кореспондент Польської академії знань у м. Кракові.
Юзеф Вольф | |
---|---|
пол. Józef Wolff | |
Народився |
15 грудня 1852 Варшава, Російська імперія |
Помер |
9 серпня 1900 (47 років) Гайдельберг, Німеччина |
Поховання | Повонзківський цвинтар |
Країна | Королівство Польське |
Місце проживання | Санкт-Петербург[1] |
Діяльність | історик, медієвіст, геральдист, генеалог, книгар |
Галузь | історія[2], геральдика[2] і генеалогія[2] |
Alma mater | Лейпцизький університет |
Знання мов | польська[2] |
Життєпис
Син єврейського торговця й банкіра Людвіка Вольфа. Навчався на економічному факультеті університету в Лейпцигу. Після його закінчення працював в Торговому банку в Варшаві.
Пізніше Ю.Вольфа поглинула пристрасть до вивчення історії. Він переїхав до Санкт-Петербургу і зайнявся дослідженням документів про історію, генеалогії та просопографії правлячих, княжих та інших родів і осіб, які займали чільне становище у Великому князівстві Литовському.
З 1883 р. почали публікуватися роботи Ю.Вольфа з історії дворянства середньовічної держави, частини території якого нині входять до складу Білорусі, України, Литви, Латвії, Польщі (Підляшшя), Росії, Естонії.
Основним джерелом історичних даних для нього служила, крім архівів, литовська метрика — збори копій всіх документів, що вийшли з великокнязівської канцелярії і сейму Великого князівства Литовського.
Праці
Капітальна праця польського історика Юзефа Вольфа про литовсько-руських князів, за багатством зібраного матеріалу (перш за все з книг Метрики) до сих пір не має собі рівних.
- Князья Kобринские. — Kраков, 1883.
- Сенаторы и сановники Великого княжества Литовского 1386—1795 гг. — Краков, 1885.
- Пацови. Историко-генеалогические материалы — СПб., 1885.
- Еврей — министр короля Сигизмунда. Исторический очерк. — Краков, 1885 (репринтное издание — Тель-Авив, 1988)
- Род Гедимина. — Краков, 1886
- Князья литовско-русские с конца XIV века. — Варшава, 1895.
- Сапеги. — СПб., 1890—1893.
Джерела
- Бычкова М. Е. Юзеф Вольф в Петербурге (Из истории генеалогических исследований в последней четверти XIX века) // История и историки: 1978. — М.: Наука, 1981. — С. 252—262.
- Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, 2001. — 576 с.: іл. ISBN 985-6302-33-1.
- Matthias Mieses, Polacy-chrześcijanie pochodzenia żydowskiego, Warszawa 1938, s. 235.
- Marian Leczyk, Polsko-rosyjskie związki społeczno-kulturalne na przełomie XIX i XX wieku, Warszawa 1980, s. 155 nn
- Maria Prosińska-Jackl, Słownik historyków polskich, Warszawa 1994, s. 562.
- Artur Kijas, Polacy w Rosji od XVII wieku do 1917 roku. Słownik biograficzny, Poznań 2000, s. 380.