Гольф: відмінності між версіями

У гольф грають на спеціально підготовленій трасі зазвичай із дев'ятьма або вісімнадцятьма лунками. Кожна з лунок оточена майданчиком із рівно та коротко підстриженою травою — г'''ріном'''. До гріну від стартового майданчика веде смуга дещо вищої рівної трави — '''фервей'''. Обабіч фервею — ще вище підстрижена трава — '''раф''', за яким зовсім непідстрижена трава, кущі, дерева, водойми. По боках фервею між стартовим майданчиком та ґрінамигрінами встановлюються кілька штучних перешкод — '''бункерів''', доволі глибоких ям із піском.

Лунка на ґрінігріні позначається прапорцем, що є орієнтиром для далеких ударів. При грі з ґрінагріна прапорець прибирають. Положення лунки на ґрінігріні залишається сталим впродовж одного ігрового дня, але на інший день лунку можуть перенести, змінюючи таким чином завдання.

Для кожної лунки встановлений '''пар''' — кількість ударів, за які гольфіст теоретично повинен забити м'яч. Пар розраховується в залежності від віддалі між стартовим майданчиком та лункою. Якщо ця віддаль 100—200 метрів, гольфіст може одним ударом потрапити на ґрінгрін, після чого йому теоретично потрібно ще два удари, '''пати''' для того, щоб загнати його в лунку. Тому для таких лунок встановлюється пар три. При віддалі до лунки в межах 200—400 метрів, потрібно два удари для попадання на ґрінгрін — це лунки з паром 4. При ще більшій віддалі встановлюється пар 5.

* '''Паттери''' ({{lang-en|putter}}). Головка ключок має незначний кут нахилу. Використовуються переважно в кінці гри на ґрінігріні для коротких ударів з метою закотити м'яч до лунки. Частина гравців вважають доцільним використання паттерів на різних етапах гри, а не лише для завершального етапу, в той час, як близько третини ударів у гольфі робиться саме паттером<ref name=":1" />.